1. Словник синонімів української мови

диспут

СУПЕРЕ́ЧКА (словесне змагання між двома або кількома особами, при якому кожна із сторін обстоює свою правоту), СПІР, СПІ́РКА, ДИСКУ́СІЯ розм., СУПЕРЕ́КА діал., ПЕРЕ́ЧКА діал.; ПОЄДИ́НОК, ГЕРЦЬ, ПРЯ заст. книжн. (запекла суперечка); ПОЛЕ́МІКА (в пресі, на зборах), ДЕБА́ТИ, ДИ́СПУТ (публічний спір на наукову, літературну та ін. тему). Іноді на зборища отакі, крім Цигулиних спільників, приходило чимало й іншого люду (А. Головко); Стають народи, як брати, забувши вічний спір (І. Гончаренко); — Доживемо, Никоне, віку без спірки, лайки та без клопоту: чи ти що не так зробиш — я тобі промовчу, чи я що не так — ти не гнівайся (Л. Яновська); Гурт жінок Провадив там дискусію жартливу (М. Рильський); — Я, мої любенькі, жадних сварок, жадних суперек, жадних процесів, ані торгів не люблю (І. Франко); Обидва стрільці жваві. От перечка і пішла... Далі Трохим розходився, підійнявся з-за стола (С. Руданський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диспут — ди́спут іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. диспут — див. ДИСКУСІЯ. Словник синонімів Караванського
  3. диспут — [диспут] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. диспут — -у, ч. Публічний спір на наукову, літературну і т. ін. тему. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. диспут — Пересправа, суперека, справдова, змаг, див. дискусія, полеміка, дебатувати Словник чужослів Павло Штепа
  6. диспут — ди́спут (від лат. disputo – досліджую, сперечаюсь) 1. Усний науковий спір; обговорення якогось питання публічно, перед аудиторією. 2. Обговорення наукової праці при публічному захисті дисертації. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. диспут — Ди́спут, -ту, -тові, на -ті; -пути, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. диспут — ДИ́СПУТ, у, ч. Публічний спір на наукову, літературну і т. ін. тему. Поки йшли шумні диспути про етимологію і фонетику, ..о. Зварич мовчав (Фр., VII, 1951, 296); Сто раз я правий був учора, коли на диспуті з панами говорив: матерія — вічна (Тич., II, 1957, 61). Словник української мови в 11 томах
  9. диспут — рос. диспут (від латин. disputo — досліджую, сперечаюсь) — 1. Публічне обговорення якогось питання перед аудиторією. 2. Обговорення наукової теми, праці, захисту дисертації. Eкономічна енциклопедія