1. Словник синонімів української мови

диспутувати

СПЕРЕЧА́ТИСЯ з ким, про що і без додатка (виступати із запереченням, спростованням чиїх-небудь поглядів); ПОЛЕМІЗУВА́ТИ, ДИСКУТУВА́ТИ, ДЕБАТУВА́ТИ, ДИСПУТУВА́ТИ книжн. (висловлювати незгоду з чиїми-небудь поглядами, положеннями, відстоюючи свої); ТОРГУВА́ТИСЯ розм. (в ході суперечки домагатися поступок з чийогось боку). Навколо великих поетів завжди ведуться суперечки. Сперечаються сучасники, сперечаються нащадки (М. Рильський); Миколі вкрай набридла розмова. Полемізувати з п'яним багатієм не хотілось, тим більше, що бачив усю безкорисність суперечки (В. Гжицький); Кілька хвилин вони торгувалися перед дверима, кому постукати й кому першому зайти (В. Собко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диспутувати — диспутува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. диспутувати — -ую, -уєш, недок. Брати участь у диспуті, спорі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. диспутувати — див. дебатувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. диспутувати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  5. диспутувати — Диспутува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. диспутувати — ДИСПУТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Брати участь у диспуті, спорі. Марив та диспутував.., декламував Верлена (Фр., IV, 1950, 39); Читач уважніше прислухається до диспутів і сам гаряче диспутує (Рад. літ-во, 5, 1962, 144). Словник української мови в 11 томах