діаспора

рос. диаспора

частина народу, яка назавжди залишила свою історичну вітчизну і поселилась в іншоетнічному середовищі. Українська діаспора одна з найчисельніших у світі — налічує понад 10 млн осіб. Найбільша їх кількість (за переписом 1989 р.) мешкає в Російській Федерації -4,3 млн, Казахстані — 896 тис., Молдові — 600 тис., Білорусі — 291 тис. У Канаді мешкає майже і млн українців, у Польщі — понад 300 тис., Румунії понад 100 тис. Серед західноєвропейських країн найбільше українців мешкає у Франції — 40 тис., Великобританії — 30 тис., Німеччині — 25 тис. осіб. Внаслідок значних політичних утисків певна частина української діаспори приховувала свою національну належність до українців, називаючись представниками інших національностей. Тому реальний показник кількісного складу української діаспори у світі перевищує дані офіційної статистики. Зв'язок української діаспори з історичною батьківщиною здійснюється через Товариство зв'язків з українцями за межами України-Товариство "Україна", різноманітні громадські і культурні організації. Помітну роль у зміцненні цих зв'язків відіграє часопис "Українська діаспора'', що видається Національною Академією наук України.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. діаспора — ДІА́СПОРА, и, жін. 1. Розсіяння по різних країнах народу, вигнаного завойовниками за межі його батьківщини. 2. біол. Частина рослини, що природно відокремлюється від неї і виконує функцію поширення та розмноження. Словник української мови в 11 томах
  2. діаспора — (від грец. слова діаспора — розсіяння) розсіяння різними країнами народу, вигнаного з батьківщини чужинцями, вперше поняття д. вжите щодо євр. народу, вигнаного римлянами у I ст. н.е. з Палестини і розсіяного по теренах Рим. імперії; укр. Універсальний словник-енциклопедія
  3. діаспора — діа́спора (від грец. διασπορά – розсіяння) 1. Розсіяння по різних країнах народу, вигнаного завойовниками за межі батьківщини. 2. біол. Частина рослини, що відокремлюється від неї природно й виконує функцію поширення та розмноження (напр., спора, насінина, плід, бульба). Словник іншомовних слів Мельничука
  4. діаспора — діа́спора іменник жіночого роду про народи, які живуть за межами історичної батьківщини діаспо́ра іменник жіночого роду частина рослини Орфографічний словник української мови
  5. діаспора — Діа́спора: — розсіяння народу по різних країнах [29] — У діаспо́рі: у розсіянні [34] Словник з творів Івана Франка
  6. діаспора — ДІА́СПОРА, и, ж. 1. Значна частина народу (етнічної спільноти), що перебуває поза країною його основного поселення. Якісь майже родинні зустрічі, щоразу інтимніші й тепліші: якісь художники, .. Словник української мови у 20 томах
  7. діаспора — -и, ж. 1》 Релігійні та етнічні групи, що живуть у нових для себе районах як національно-культурні меншини. Українська діаспора в Канаді. 2》 біол. Частина рослини, що природно відокремлюється від неї та виконує функцію поширення і розмноження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. діаспора — Насіння, плід, брунька відновлення, частина талому, спора, — структура, яка здатна дати початок новому організму. Словник термінів з агрофітоценології
  9. діаспора — [д'іаспора] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
  10. діаспора — Перебування частини народу (етнічної спільності) поза межами країни його походження при збереженні почуття ідентифікації зі своєю батьківщиною. англ. diaspora; нім. Diaspora f=; угор. diaszpóra; рос. диаспора. Словник із соціальної роботи