експропріація
рос. экспроприация
(латин. expropriatio, від exproprio — позбавляю власності) — примусове вилучення приватного майна державою або громадою (напр., з метою побудови споруд громадського призначення — доріг, будівель тощо). Е. може бути за винагороду і без неї; остання називається конфіскацією і стосується здебільшого майна. Е. здійснюється державними органами на підставі спеціальних законів. Заходи Е. без винагороди були застосовані при секуляризації церковного майна і монастирів (тобто перетворення його в державну власність). Окремий вид Е. — націоналізація, тобто примусове позбавлення власності на землю, засоби виробництва, транспорту, зв'язку, на будівлі тощо. В УРСР відповідно до указів про насильницьку націоналізацію землі, надр, водних багатств, лісів, банків, транспорту, промисловості, торгівлі тощо була проведена масова конфіскація засобів виробництва і майна громадян. Це призвело до зубожіння народу і занепаду економіки.
Значення в інших словниках
- експропріація — експропріа́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- експропріація — (майна) відбирання, конфіскація, вивласнення, зневласнення, ок. відвласнення, (державою) націоналізація, удержавлення, о. грабіж награбованого. Словник синонімів Караванського
- експропріація — -ї, ж. Примусове відбирання майна в кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- експропріація — експропріа́ція (лат. expropriate, від exproprio – позбавляю власності) 1. Примусове вилучення майна у власність держави. 2. Позбавлення засобів виробництва певного класу іншим класом... Словник іншомовних слів Мельничука
- експропріація — ЕКСПРОПРІА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Примусове відбирання майна в кого-небудь. Відбиваючи інтереси пригнобленого селянства, революційно-демократичний рух ставив вимоги повної експропріації поміщицьких земель (Іст. Словник української мови в 11 томах