1. Eкономічна енциклопедія

етика

рос. этика

(латин. ethica, грец. ethika, від ethos — звичай) — 1. Наука, яка вивчає мораль. 2. Норми поведінки, сукупність загальноприйнятих моральних правил, вимоги, які людина ставить перед собою або яких вимагає суспільство у певному середовищі, соціальній групі населення. В українському побуті ще у давні часи зафіксовані певні правила глибокої моралі для різних прошарків населення — однакові як для ченців, так і для світських людей. Суворі вимоги до людини містились у спеціальних порадниках для сповіді; загальноприйняті моральні вимоги до світської людини. Так, "Ізборник Святослава", 1076р. ("Поради багатим") або "Поученіє" Володимира Мономаха (до 1125 р.) містили класифікацію доброчинств, де поряд з релігійною санкцією моралі ("Заповіді Божі") вказувалися і санкції "людські" (слава та поважання людей.) Вимоги християнської етики до питань політики викладені у т. зв. "Слові про князів" (XII ст.). Про вимоги "лицарської моралі" свідчать літописи (зокрема, т. зв. Іпатіївський). Ці три типи етичних поглядів панували в Україні аж до XII ст. Висвітлення етичних проблем зустрічаємо в творах Г. Сковороди (систематичний виклад: "Начальная дверь ко християнскому добронравию", діалоги). В них наголошуються індивідуальні моральні завдання, які стоять перед кожною людиною, покликання Богом до певного життєвого шляху. Подібне пропагується М. Гоголем (кожній людині Богом "доручене" виконання якогось завдання, людина є робітником у "Божому господарстві"), у багатьох творах І. Франка, Лесі Українки, І. Багряного. Велике значення для ефективності підприємництва має дотримання етичних норм.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. етика — е́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. етика — ЕТИКЕТ – ЕТИЧНІСТЬ ЕТИКА – ЕТИКЕТ – ЕТИЧНІСТЬ Етика. Наука про мораль; норми поведінки, сукупність моральних правил якогось класу, суспільної організації, професії тощо: лікарська етика. Етикет, -у. Літературне слововживання
  3. етика — Наука про мораль; (норми поведінки) добропристойність, доброчесність, доброзвичайність, правила пристойности, умовності спілкування. Словник синонімів Караванського
  4. етика — [етиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
  5. етика — Мораль, моральність Словник чужослів Павло Штепа
  6. етика — -и, ж. 1》 Наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистому житті людей. 2》 Норми поведінки, сукупність моральних правил якого-небудь класу, суспільної організації, професії і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. етика — е́тика (лат. ethica, від грец. ήθος – . звичай) 1. Наука, що вивчає мораль. 2. Норми поведінки, сукупність моральних правил певної соціальної групи. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. етика — Філософська дисципліна, яка визначається як: 1. сукупність оцінок і моральних норм, прийнятих у певній епосі та спільноті чи конкретна їх система, тобто моральність;... Універсальний словник-енциклопедія
  9. етика — ЕТИКА (від грецьк. ήδοζ — звичай) — 1) філософська дисципліна, об'єктом вивчення якої є мораль, моральність; 2) система моральних норм і цінностей, що є характерною для певної культурної або релігійної спільноти, соціальної чи професійної групи людей. Філософський енциклопедичний словник
  10. етика — МОРА́ЛЬ (система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства); Е́ТИКА (сукупність моральних правил). Людина живе в суспільстві і не може бути не залежною від нього, від його моралі (В. Словник синонімів української мови
  11. етика — Е́тика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. етика — Е́ТИКА, и, ж. 1. Наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистому житті людей. Франко обстоює відокремлення етики від релігії (Вісник АН, 4, 1949, 46). Словник української мови в 11 томах