зарахування

рос. зачет

1. Один із способів взаємних розрахунків за платіжними зобов'язаннями юридичних і фізичних осіб між собою. Полягає в скороченні заборгованості однієї сторони з одночасним зменшенням належних їй сум з іншої сторони. Зараховують однорідні за характером платежі, за якими настали строки сплати. 3. спрощують розрахунки, прискорюють обіг коштів, скорочують взаємну заборгованість у фінансових взаємовідносинах між суб'єктами підприємницької діяльності. 3. застосовуються в операціях з позичками, торговельними заготівельними організаціями (3. авансів) тощо. 3. практикується також і в розрахунках між зарубіжними компаніями, окремими державами. Див. також Кліринг.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зарахування — -я, с. Дія за знач. зарахувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. зарахування — зарахува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. зарахування — ЗАРАХУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. зарахува́ти. Словник української мови в 11 томах
  4. зарахування — (англ. іn payment) один із засобів взаємних розрахунків за платіжними зобов’язаннями. Полягає у скороченні заборгованості однієї сторони з одночасним зменшенням належних їй сум з іншої. Економічний словник
  5. зарахування — Зарахува́ння, -ння (дія) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)