заставотримач

рос. залогодержатель

1. Кредитор із забезпеченого заставою зобов'язання. Відповідає за повну або часткову втрату чи пошкодження переданого йому предмета застави, якщо не доведе права звільнення від відповідальності. 3. відповідальний за втрату застави у розмірі дійсної вартості, а за пошкодження — в розмірі суми, на яку ця вартість понизилася. 2. Кредитор, власник заставного права на майно, надане йому заставником.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заставотримач — див. заставодержатель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. заставотримач — ЗАСТАВОТРИМА́Ч, а́, ч., юр. Те саме, що заставоутри́мувач. Незалежно від того, перебуває заставлене майно в заставодавця чи заставотримача, експлуатується чи зберігається, до моменту реалізації застави облік його здійснюється заставодавцем (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах