звичаєве право

рос. право обычая

система норм, правил поведінки, заснована не на офіційно прийнятих юридичних законах, а на звичаях, що традиційно сформовані протягом тривалого часу в даній країні або суспільному середовищі. У ряді випадків З.п., яке не вступає у суперечність із чинним законодавством, визнається як юридична норма, т. зв. правило неписане.