змова

рос. сговор

попередня домовленість, яка не оголошується, між кількома учасниками економічних операцій діяти певним чином в особистих інтересах і на шкоду інтересам інших економічних суб'єктів. Як правило, 3. має протиправний, протизаконний характер і шкодить інтересам держави або третьої сторони.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змова — Угода, умова [XIX] А свобода слова, печаті, навчання, стоваришування, змов,— все те для них далекі-далекі, а то й дуже немилі ідеали [XIX] Словник з творів Івана Франка
  2. змова — змо́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. змова — -и, ж. 1》 Таємна угода для досягнення якої-небудь мети (частіше політичної). 2》 Взаємна домовленість кількох чи багатьох осіб про спільні дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. змова — див. угода Словник синонімів Вусика
  5. змова — ЗМО́ВА, и, ж. 1. Таємна угода для досягнення якої-небудь мети (частіше політичної). Близько 1567 р. склалась велика боярська змова, але вона була викрита, і учасники її страчені (Іст. Словник української мови в 11 томах
  6. змова — Змо́ва, -ви, -ві; змо́ви, змов Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. змова — Змова, -ви ж. 1) Уговоръ. Удовиця змови їх не знає. Мкр. Н. 15. А все таки в моїм немудрім слові була якась недовідома сила, бо з правдою було воно у змові. К. ХП. 12. 2) Заговоръ. Словник української мови Грінченка
  8. змова — анал. комплот, фр. секретний <�підривний> плян, п! ІНТРИҐА. Словник синонімів Караванського
  9. змова — ДОМО́ВЛЕНІСТЬ, УМО́ВА, ЗМО́ВА рідше, УГО́ДА (ВГО́ДА), ЗЛА́ГОДА, УСТАНО́ВА розм., НАМО́ВА розм., ЗМО́ВКА розм. рідше, ВИМО́ВА діал. По всіх питаннях було досягнуто домовленості (А. Словник синонімів української мови