1. Словник синонімів української мови

змова

ДОМО́ВЛЕНІСТЬ, УМО́ВА, ЗМО́ВА рідше, УГО́ДА (ВГО́ДА), ЗЛА́ГОДА, УСТАНО́ВА розм., НАМО́ВА розм., ЗМО́ВКА розм. рідше, ВИМО́ВА діал. По всіх питаннях було досягнуто домовленості (А. Головко); (Кость:) Зробім таку умову: через сім років з'їхаться нам усім до свого села (С. Васильченко); — Хоче садівник з тобою змову мати, то як собі хоче! (І. Франко); — Що за кара Господня. Не ходи, не грюкай, не дихай, не співай, не випивай! Не було такої угоди (О. Довженко); Марії він ні в чому не перечив, по добрій вгоді вони розділилися господарством (С. Чорнобривець); — Маєте з війтом добру злагоду чинити (Г. Хоткевич); — У нас така установа: все, що добув, на рівні часті паювати (Панас Мирний); Без слів, без намови, очі їх стрілись.. і уста простяглися до уст (М. Коцюбинський); У нас була змовка наперід, то й пішли вдвох красти (Словник Б. Грінченка); П'є пляшку пива без склянки, а як одним душком не вип'є, то поставить літру горілки. Хто має поставити, якби Краньцовський випив, на це не було вимови (Лесь Мартович). — Пор. до́гові́р, домо́витися.

ЗМО́ВА (таємна угода, домовленість про спільні дії і т. ін.), ЗГО́ВІР, КОМПЛО́Т книжн. заст. — Хоче садівник з тобою змову мати, то як собі хоче (І. Франко); Зговір реакційних сил.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змова — Угода, умова [XIX] А свобода слова, печаті, навчання, стоваришування, змов,— все те для них далекі-далекі, а то й дуже немилі ідеали [XIX] Словник з творів Івана Франка
  2. змова — змо́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. змова — анал. комплот, фр. секретний <�підривний> плян, п! ІНТРИҐА. Словник синонімів Караванського
  4. змова — див. угода Словник синонімів Вусика
  5. змова — -и, ж. 1》 Таємна угода для досягнення якої-небудь мети (частіше політичної). 2》 Взаємна домовленість кількох чи багатьох осіб про спільні дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. змова — Змо́ва, -ви, -ві; змо́ви, змов Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. змова — ЗМО́ВА, и, ж. 1. Таємна угода для досягнення якої-небудь мети (частіше політичної). Близько 1567 р. склалась велика боярська змова, але вона була викрита, і учасники її страчені (Іст. Словник української мови в 11 томах
  8. змова — рос. сговор попередня домовленість, яка не оголошується, між кількома учасниками економічних операцій діяти певним чином в особистих інтересах і на шкоду інтересам інших економічних суб'єктів. Як правило, 3. має протиправний, протизаконний характер і шкодить інтересам держави або третьої сторони. Eкономічна енциклопедія
  9. змова — Змова, -ви ж. 1) Уговоръ. Удовиця змови їх не знає. Мкр. Н. 15. А все таки в моїм немудрім слові була якась недовідома сила, бо з правдою було воно у змові. К. ХП. 12. 2) Заговоръ. Словник української мови Грінченка