змитися

УТЕКТИ́ (ВТЕКТИ́) (непомітно, несподівано, без дозволу зникнути, покинути щось), ЩЕ́ЗНУТИ, ЗМИ́ТИСЯ розм., ЗМАНДРУВА́ТИ розм., ЗСЛИ́ЗНУ́ТИ розм., ЗСЛИ́ЗТИ розм., ЗМОТА́ТИСЯ фам., СПРИСНУ́ТИ рідше; ДЕЗЕРТИРУВАТИ (про військових). — Недок.: утіка́ти (втіка́ти), щеза́ти, зслизати, змива́тися, змо́туватися, сприса́ти. (Іван (перед розчиненими дверима):) Утекла (Хвенька)!.. От гаспидське зілля (Панас Мирний); Але як же можна отак піти, щезнути, попросту сказавши — утекти без сліду? Ні. Вся легінська вдача протестувала би проти того (Г. Хоткевич); — За правилом, — насторожився Корон, — ми повинні якнайшвидше змитися звідси! (П. Автомонов); Вівці никають по дворі, незагнаті в свій час, і навіть воли стоять ненапоєні. А Роман десь знову зслиз (І. Нечуй-Левицький); "Ах ти ж, — думаю, — гад, он який ти святий та божий! Ну тепер ти в мене не сприснеш". І став я за ним слідкувати (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змитися — зми́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. змитися — див. тікати Словник синонімів Вусика
  3. змитися — див. змиватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. змитися — зми́тися вул. 1. зникнути, уникнувши арешту (ст) 2. = змив зроби́ти (м, ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. змитися — ЗМИ́ТИСЯ див. змива́тися. Словник української мови в 11 томах
  6. змитися — Змива́тися, -ва́юся, -єшся сов. в. змитися, змиюся, -єшся, гл. 1) Смываться, смыться. Білі рученьки змиваються, а персники постираються. Чуб. V. 591. 2) Вымывать, вымыть голову. Ой як прийде субітонька, — я змиюся й росчешуся. Мет. 76. Словник української мови Грінченка