знос

рос. износ

старіння, знос основних засобів (будинків, устаткування тощо) в процесі їх виробничого використання. Розрізняють фізичний 3., що характеризується зносом матеріалів, з яких створені основні засоби, та моральний 3. через їх поступове відставання від технічного рівня, який постійно зростає. Див. також Амортизація.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знос — знос 1 іменник чоловічого роду знесення; знесені карти у грі знос 2 іменник чоловічого роду зношування; зношуваність Орфографічний словник української мови
  2. знос — I -у, ч. Дія за знач. зносити, знести 1-5). II -у, ч. Стан за знач. зноситися. || Схильність до зношування; зношуваність. До зносу — доки не зноситься, не стане зовсім непридатним. Нема (не було, не буде) зносу чому — що-небудь дуже міцне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. знос — нема́ (нема́є, не було́) зно́су чому. Що-небудь довго не рветься, не псується, не ламається і т. ін. Хай усі знають, що у нього тепер є такий добрий кожух, що йому й зносу не буде! (М. Чабанівський); Витираючи руки, Максим казав: — Машину любити треба!... Фразеологічний словник української мови
  4. знос — ЗНОС¹, у, ч. 1. Дія за знач. зно́сити, знести́ 1 — 5. Він [льотчик].. повинен стежити за зносами літака та вираховувати курс польоту (Кучер, Квітує жито, 1938, 192); «Бабусі» [доменній печі] готується заміна. Словник української мови в 11 томах
  5. знос — Знос, -су м. Въ выраженіи: до зносу — до износу. Сорочечку до зносу носить. Шевч. 331. Словник української мови Грінченка