кейнсіанська економічна теорія

рос. кейнсианская экономическая теория

макроекономічна теорія, згідно з якою капіталістична економіка сама по собі не може забезпечити використання своїх ресурсів, і для досягнення певної їх зайнятості можна застосувати фіскальну і кредитно-грошову політику. За визначенням учених США, ця теорія підтримується більшістю західних економістів. Основоположником її є англійський економіст Дж. М. Кейнс. У своїй праці "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" він виходить з того, що розв'язання проблем національного доходу і зайнятості потрібно шукати не у пропозиції ресурсів, а в ефективному попиті і його компонентах — споживчому, інвестиційному попиті, а також факторах, що визначають їх динаміку. Вихідним пунктом аналізу Дж. М. Кейнс обрав проблему зайнятості.