колектив

рос. коллектив

1. Група, сукупність людей, що працюють в одній організації (підприємстві, установі). 2. У широкому розумінні — люди, об'єднані загальними ідеями, інтересами.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колектив — (люди, що разом працюють) (особовий склад) персонал, (з'єднані спільними інтересами) громада. Словник синонімів Полюги
  2. колектив — КОЛЕКТИ́В, у, ч. Сукупність людей, об’єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами. Без колективу людина не знала б ні щастя, ні радощів (Гур. Словник української мови в 11 томах
  3. колектив — Група людей, діяльність яких направлена на досягнення соціально-значимих цілей, яка об’єднує своїх членів як самим процесом діяльності, так і її організацією та системою стимулювання. Виділяють... Словник із соціальної роботи
  4. колектив — Колекти́в, -ву, -вові; -ти́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. колектив — (лікарні) штат, персонал, особовий склад, обслуга; (бойовий) команда, ЕКІПАЖ; (виконавців) трупа, ансамбль, жм. артіль, гурт. Словник синонімів Караванського
  6. колектив — -у, ч. Сукупність людей, об'єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами. || Група людей, зв'язаних спільною працею в одній організації, установі, на підприємстві тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. колектив — КОЛЕКТИ́В (сукупність людей, об'єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами); ПЕРСОНА́Л (особовий склад працівників установи, підприємства, відділу і т. ін.); ГРОМА́ДА (група людей, об'єднана спільністю становища, інтересів тощо). Словник синонімів української мови
  8. колектив — КОЛЕКТИ́В, у, ч. Група людей, об'єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами. Минуло ще з півгодини мовчання і тиші. Одне стало цілком ясно Марині: залишатися поза роботою, поза колективом вона не може (В. Словник української мови у 20 томах
  9. колектив — колекти́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  10. колектив — колекти́в (від лат. collectivus – збірний) суспільна форма об’єднання людей, що виникає на основі їхньої спільної праці, спільних громадських інтересів, яким підпорядковуються дії, вчинки, інтереси окремих осіб (напр., виробничий К., трудовий К.). Словник іншомовних слів Мельничука