легітимація

рос. легитимация

узаконення, визнання або підтвердження законності прав і повноважень фізичних і юридичних осіб, а також підтвердження законності відповідними документами.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легітимація — Легітима́ція: — визнання чи підтвердження законності якого-небудь права або повноваження; документ, який підтверджує це право або повноваження, встановлення особистості, особове посвідчення [37] — посвідчення особи, посвідка про особу... Словник з творів Івана Франка
  2. легітимація — легітима́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. легітимація — -ї, ж., юр. 1》 Визнання чи підтвердження законності якого-небудь права або повноваження. || Документ, який підтверджує це право або повноваження. 2》 Узаконення позашлюбних дітей, тобто присвоєння їм у встановленому порядку прав законних дітей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. легітимація — Посвідка, документ, див. сертифікат Словник чужослів Павло Штепа
  5. легітимація — ЛЕГІТИМА́ЦІЯ, ї, ж., юр. Визнання чи підтвердження законності якого-небудь права або повноваження. Батько Сильвестрів також шляхтич, але нелегітимований, і Сильвестр перед шлюбом мусить виробити собі шляхетську легітимацію (І. Франко); В працях А. Словник української мови у 20 томах
  6. легітимація — (англ. legitimation) 1. визначення або підтвердження будьякого права чи повноваження. 2. документи, що засвідчують це право або повноваження. Економічний словник
  7. легітимація — легітима́ція (від лат. legitimus – законний, узаконений) 1. Визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження. 2. Документи, що засвідчують це право або повноваження. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. легітимація — ЛЕГІТИМА́ЦІЯ, ї, ж., юр. Визнання чи підтвердження законності якого-небудь права або повноваження; // Документ, який підтверджує це право або повноваження. Словник української мови в 11 томах