ліценціат

рос. лиценциат

перший учений ступінь у деяких закордонних університетах.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ліценціат — ліценціа́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ліценціат — А. 1. У середньовічних університетах – викладач, який дістав право читати лекції до захисту докторської дисертації. 2. Перший учений ступінь у деяких країнах, що присвоюється на третьому-четвертому році навчання у вищому навчальному закладі і дає право викладати в середньому закладі. Літературне слововживання
  3. ліценціат — -а, ч. 1》 У середньовічних університетах – викладач, який одержав право читати лекції, але ще не захистив докторську дисертацію. 2》 Перший учений ступінь у ряді країн Західної Європи і Латинської Америки... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ліценціат — ЛІЦЕНЦІА́Т, а, ч. 1. У середньовічних університетах – викладач, який дістав право читати лекції до захисту докторської дисертації. Благаю вас, пане, .. не вбивайте мене, бо то було б велике святокрадство: адже я ліценціат і дістав уже висвяту (М. Словник української мови у 20 томах
  5. ліценціат — ліценціа́т (від лат. licentiatus – звільнений, відпущений) перший учений ступінь у деяких закордонних університетах. Словник іншомовних слів Мельничука