ліценціат
ліценціа́т
-а, ч.
1》 У середньовічних університетах – викладач, який одержав право читати лекції, але ще не захистив докторську дисертацію.
2》 Перший учений ступінь у ряді країн Західної Європи і Латинської Америки, що дається на 3-4-му році навчання у вищому навчальному закладі з правом заміщати посаду викладача середнього навчального закладу.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ліценціат — ліценціа́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ліценціат — А. 1. У середньовічних університетах – викладач, який дістав право читати лекції до захисту докторської дисертації. 2. Перший учений ступінь у деяких країнах, що присвоюється на третьому-четвертому році навчання у вищому навчальному закладі і дає право викладати в середньому закладі. Літературне слововживання
- ліценціат — ЛІЦЕНЦІА́Т, а, ч. 1. У середньовічних університетах – викладач, який дістав право читати лекції до захисту докторської дисертації. Благаю вас, пане, .. не вбивайте мене, бо то було б велике святокрадство: адже я ліценціат і дістав уже висвяту (М. Словник української мови у 20 томах
- ліценціат — ліценціа́т (від лат. licentiatus – звільнений, відпущений) перший учений ступінь у деяких закордонних університетах. Словник іншомовних слів Мельничука
- ліценціат — рос. лиценциат перший учений ступінь у деяких закордонних університетах. Eкономічна енциклопедія