1. Eкономічна енциклопедія

магістрат

рос. магистрат

узагальнена назва органів міського (міщанського) самоврядування і суду в українських містах XIV-XVIII ст., діяльність яких здійснювалася відповідно до тогочасного законодавства (Магдебурзьке право). М., як правило, складався з війта, бурмистрів і двох колегій — ради (райців) і лави (лавників), що їх обирало міщанське населення (іноді війт призначався державною або дідичною владою). М. керував справами міської адміністрації, суду, господарства, фінансів, поліції тощо. В Україні головою самоврядування був війт, який призначався державною владою або феодальним власником міста. Після скасування Гетьманщини були створені губернські М., а в містах — міські думи й управи. На українських землях, які перебували під владою Австрії та Польщі, М. зберігала управа (виконавчий орган), вибрана міською радою. У Російській імперії XVIII-XIX ст. М. — орган міського управління, а згодом судова установа.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. магістрат — магістра́т 1 іменник чоловічого роду орган міського самоврядування, муніципалітет в деяких країнах, а також в Україні до 2-ої пол. XIX ст. Орфографічний словник української мови
  2. магістрат — [маг'істрат] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. магістрат — -у, ч. 1》 У Литві, Польщі та Україні (до другої половини 19 ст.), а також у деяких західноєвропейських країнах – орган міського самоврядування; муніципалітет. || Будинок міського управління. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. магістрат — Управа міська Словник чужослів Павло Штепа
  5. магістрат — МАГІСТРА́Т, ч. 1. род. у. У Литві, Польщі й Україні (до другої половини XIX ст.), а також у деяких західноєвропейських країнах – орган міського самоврядування; муніципалітет. Словник української мови у 20 томах
  6. магістрат — магістра́т (лат. magistrate) 1. У Стародавньому Римі державна посада, представник влади. 2. В Литві, Польщі й на Україні 15 – 19 ст. орган міського управління, що здійснював адміністративно-судові функції. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. магістрат — (лат. magistratus – керівна посада, урядова установа) 1. у стародавньому Римі державна посада, представник влади; 2. у деяких європ. державах з ХIII ст. виборний орган місцевого самоврядування у містах; 3. у м. Польщі та Вел. Універсальний словник-енциклопедія
  8. магістрат — МУНІЦИПАЛІТЕ́Т (орган місцевого самоврядування в деяких країнах; будинок, в якому він міститься); МАГІСТРА́Т (у Литві, Польщі і в Україні до другої половини ХІХ ст., а також у деяких західноєвропейських країнах). Словник синонімів української мови
  9. магістрат — МАГІСТРА́Т, у, ч. 1. У Литві, Польщі й на Україні (до другої половини XIX ст.), а також у деяких західноєвропейських країнах — орган міського самоврядування; муніципалітет. Словник української мови в 11 томах
  10. магістрат — (лат. — наставництво) Адміністративна споруда міського самоврядування (муніципалітету), що переважно відзначалася високою баштою над призматичним обсягом. Нерідко отримувала зв'язок з торговельними крамницями, перед якими влаштовувалися аркові або колонні галереї. Архітектура і монументальне мистецтво