1. Словник української мови у 20 томах

магістрат

МАГІСТРА́Т, ч.

1. род. у. У Литві, Польщі й Україні (до другої половини XIX ст.), а також у деяких західноєвропейських країнах – орган міського самоврядування; муніципалітет.

Слідив [Никифор] голодними очима, як ішли До магістрату депутації просить Голодним праці (І. Франко);

З-за Кожум'яцької брами виходить юрба цеховиків, що вертаються з засідання магістрату, жваво обговорюючи якусь подію (І. Кочерга);

У історичній літературі відображені різні аспекти функціонування й розвитку міського магістрату (з наук. літ.);

// Будинок міського управління.

Рушив похід жінок під магістрат, а по боках жандарми (В. Стефаник);

Вони знов якийсь папір на нашому магістраті почепили – відповіла Орися. Хто, де, коли? – допитувався сотник (Б. Лепкий).

2. род. а. У стародавньому Римі – державна посада консула, претора і т. ін., а також особа, що займала цю посаду.

Під час імперії римська богиня здоров'я та успіху Салюс шанувалась як опікунка імператорської рідні або імператора. Жерці та магістрат часто зверталися до неї з молитвами (з навч. літ.).

3. У Великій Британії, Франції, Італії та ін. країнах – чиновник судової влади.

Відправленням правосуддя в провінції займалися екс-магістрати, в інших громадах Італії – судові магістрати (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. магістрат — магістра́т 1 іменник чоловічого роду орган міського самоврядування, муніципалітет в деяких країнах, а також в Україні до 2-ої пол. XIX ст. Орфографічний словник української мови
  2. магістрат — [маг'істрат] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. магістрат — -у, ч. 1》 У Литві, Польщі та Україні (до другої половини 19 ст.), а також у деяких західноєвропейських країнах – орган міського самоврядування; муніципалітет. || Будинок міського управління. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. магістрат — Управа міська Словник чужослів Павло Штепа
  5. магістрат — магістра́т (лат. magistrate) 1. У Стародавньому Римі державна посада, представник влади. 2. В Литві, Польщі й на Україні 15 – 19 ст. орган міського управління, що здійснював адміністративно-судові функції. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. магістрат — (лат. magistratus – керівна посада, урядова установа) 1. у стародавньому Римі державна посада, представник влади; 2. у деяких європ. державах з ХIII ст. виборний орган місцевого самоврядування у містах; 3. у м. Польщі та Вел. Універсальний словник-енциклопедія
  7. магістрат — МУНІЦИПАЛІТЕ́Т (орган місцевого самоврядування в деяких країнах; будинок, в якому він міститься); МАГІСТРА́Т (у Литві, Польщі і в Україні до другої половини ХІХ ст., а також у деяких західноєвропейських країнах). Словник синонімів української мови
  8. магістрат — МАГІСТРА́Т, у, ч. 1. У Литві, Польщі й на Україні (до другої половини XIX ст.), а також у деяких західноєвропейських країнах — орган міського самоврядування; муніципалітет. Словник української мови в 11 томах
  9. магістрат — рос. магистрат узагальнена назва органів міського (міщанського) самоврядування і суду в українських містах XIV-XVIII ст., діяльність яких здійснювалася відповідно до тогочасного законодавства (Магдебурзьке право). Eкономічна енциклопедія
  10. магістрат — (лат. — наставництво) Адміністративна споруда міського самоврядування (муніципалітету), що переважно відзначалася високою баштою над призматичним обсягом. Нерідко отримувала зв'язок з торговельними крамницями, перед якими влаштовувалися аркові або колонні галереї. Архітектура і монументальне мистецтво