наділ

Значення в інших словниках

1. наділ — наді́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. наділ — (землі) ділянка, іст. уділ; З. нагорода; г. НАДІЛ, пай, пайка, частка. Словник синонімів Караванського
3. наділ — див. Земля Словник синонімів Вусика
4. наділ — [над’іл] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
5. наділ — I над`іл-у, ч. 1》 Дія за знач. наділити, наділяти 1). 2》 Ділянка землі, яку отримувала селянська сім'я для користування. II н`аділ-у, ч., зах. Те саме, що наділ 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
6. наділ — Частка, дільниця, див. парцеля Словник чужослів Павло Штепа
7. наділ — НАДІ́Л¹, у, ч. 1. Дія за знач. наділи́ти, наділя́ти 1. Між людьми із давніх-давен ідуть чутки про наділ землі (С. Чорнобривець); Після наділу, забуваючи за долівку й за все на світі, Бондариха кілька днів гасала по всіх полях (М. Словник української мови у 20 томах
8. наділ — НАДІ́Л (ділянка землі, яку одержувала селянська сім'я для користування), ГРУНТ заст., НАРІ́З заст., НАРІ́ЗКА заст. І таки відстояла (мати) увесь давній царський наділ — єдину десятину, яка дісталась їм у спадщину від кріпаччини (М. Словник синонімів української мови
9. наділ — Наді́л, -лу, -лові; -ді́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. наділ — НАДІ́Л, у, ч. 1. Дія за знач. наділи́ти, наділя́ти 1. Між людьми із давніх-давен ідуть чутки, про наділ землі (Чорн., Визвол. земля, 1950, 32). 2. Ділянка землі, яку отримувала селянська сім’я для користування. Словник української мови в 11 томах
11. наділ — Наділ, -лу м. Удѣлъ, награда. Нехай буде ласкавий привіт щирого серця наділом моїй праці. Полт. у. Словник української мови Грінченка