1. Словник української мови у 20 томах

наділ

НАДІ́Л¹, у, ч.

1. Дія за знач. наділи́ти, наділя́ти 1.

Між людьми із давніх-давен ідуть чутки про наділ землі (С. Чорнобривець);

Після наділу, забуваючи за долівку й за все на світі, Бондариха кілька днів гасала по всіх полях (М. Стельмах);

Ти [мати] пустила мене сиротою у світ, Та дала ще мені три недолі в наділ, Три недолі важкі, невідступні (І. Франко);

– І тебе запитають колись, Як літа дорогі пронеслись? Чи зробив щось корисне в житті, Чи згубив свій наділ в маятті? (П. Воронько).

2. Наділена, відведена кому-небудь частина або частка чогось.

Нехай буде ласкавий привіт щирого серця наділом моїй праці (Б. Грінченко).

3. заст. Ділянка землі, яку отримувала селянська сім'я для користування після скасування кріпацтва.

Вийшовши з дворових на волю, не маючи наділу, він [Кирило] сяк-так справився на хату, приписався до Мар'янівської громади (Панас Мирний);

Гнат ще здалеку побачив свій наділ. Він чорнів, як і всі наділи, що були по цей бік шляху (П. Панч).

НАДІ́Л², присл. заст.

Униз, донизу.

В обидва поверхи галереї ведуть з дворика осібні сходи; широкі і низькі наділ, високі і вузенькі нагору (Леся Українка);

Голова звисла йому [Андрійку] наділ, як мертвому (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наділ — наді́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. наділ — (землі) ділянка, іст. уділ; З. нагорода; г. НАДІЛ, пай, пайка, частка. Словник синонімів Караванського
  3. наділ — див. Земля Словник синонімів Вусика
  4. наділ — [над’іл] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  5. наділ — I над`іл-у, ч. 1》 Дія за знач. наділити, наділяти 1). 2》 Ділянка землі, яку отримувала селянська сім'я для користування. II н`аділ-у, ч., зах. Те саме, що наділ 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. наділ — Частка, дільниця, див. парцеля Словник чужослів Павло Штепа
  7. наділ — НАДІ́Л (ділянка землі, яку одержувала селянська сім'я для користування), ГРУНТ заст., НАРІ́З заст., НАРІ́ЗКА заст. І таки відстояла (мати) увесь давній царський наділ — єдину десятину, яка дісталась їм у спадщину від кріпаччини (М. Словник синонімів української мови
  8. наділ — Наді́л, -лу, -лові; -ді́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. наділ — НАДІ́Л, у, ч. 1. Дія за знач. наділи́ти, наділя́ти 1. Між людьми із давніх-давен ідуть чутки, про наділ землі (Чорн., Визвол. земля, 1950, 32). 2. Ділянка землі, яку отримувала селянська сім’я для користування. Словник української мови в 11 томах
  10. наділ — рос. надел земельна ділянка, що надана в користування індивідуальному власникові, фермерові, сім'ї — тому, хто займається сільським господарством. Eкономічна енциклопедія
  11. наділ — Наділ, -лу м. Удѣлъ, награда. Нехай буде ласкавий привіт щирого серця наділом моїй праці. Полт. у. Словник української мови Грінченка