халупники
рос. халупники
категорія найбіднішого міського і сільського населення в Україні ХVІ-ХІХ ст., яке не мало власної землі й володіло лише хатами (халупами) та невеликими садибами. Вони наймитували, займалися ремеслом, відбували панщину та інші повинності.
Джерело:
Eкономічна енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- халупники — (від халупа – злиденний будинок) найбідніше міське та сільське населення України XVI-XIX ст.; не мали земельної власності, володіли тільки будинком і присадибною ділянкою; наймити, ремісники; на Лівобережжі частка х. у середині XIX ст. сягала 24%; основне джерело пролетаріату. Універсальний словник-енциклопедія