1. Універсальний словник-енциклопедія

халупники

(від халупа – злиденний будинок)

найбідніше міське та сільське населення України XVI-XIX ст.; не мали земельної власності, володіли тільки будинком і присадибною ділянкою; наймити, ремісники; на Лівобережжі частка х. у середині XIX ст. сягала 24%; основне джерело пролетаріату.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. халупники — рос. халупники категорія найбіднішого міського і сільського населення в Україні ХVІ-ХІХ ст., яке не мало власної землі й володіло лише хатами (халупами) та невеликими садибами. Вони наймитували, займалися ремеслом, відбували панщину та інші повинності. Eкономічна енциклопедія