хутір

Значення в інших словниках

1. хутір — [хут'ір] -тора, м. (на) -тор'і, мн. хутори, хутоур'іў два хуторие Орфоепічний словник української мови
2. хутір — ХУ́ТІР, тора, ч. 1. Відокремлене селянське господарство разом з садибою власника. Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем'ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі (Г. Квітка-Основ'яненко); Був собі дід та баба. Словник української мови у 20 томах
3. хутір — (кілька хат на окраїні села) присілок, виселок. Словник синонімів Полюги
4. хутір — Ху́тір, ху́тора; хутори́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. хутір — сиді́ти по хутора́х, рідко. Жити обмеженими інтересами, мати вузький світогляд. Але ж якби ж то знаття! А то думаєш собі: “Свій чоловік, українець… Треба піддержувати національну справу. Годі сидіти по хуторах...” (В. Винниченко). Фразеологічний словник української мови
6. хутір — ХУ́ТІР (невеликий населений пункт поблизу села; відокремлене господарство разом з садибою господаря), ПРИСІ́ЛОК, ФІЛЬВА́РОК, ВИ́СЕЛОК (невелике селище, яке виникло внаслідок переселення). Хутір із чотирьох садиб лежав на самому дні глибокої балки (П. Словник синонімів української мови
7. хутір — ХУ́ТІР, тора, ч. 1. Відокремлене селянське господарство разом з садибою власника. Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем’ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі (Кв.-Осн., II, 1956, 207); Був собі дід та баба. Словник української мови в 11 томах
8. хутір — ху́тір іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири ху́тори Орфографічний словник української мови
9. хутір — (окреме господарство) ферма, фарма; (поселення) виселок; хуторець. Словник синонімів Караванського
10. хутір — Хутірець, хутірок Словник синонімів Вусика
11. хутір — -тора, ч. 1》 Відокремлене селянське господарство разом із садибою власника. 2》 Невелике селище, яке виникло внаслідок переселення людей із сіл, козачих станиць тощо; виселок. Великий тлумачний словник сучасної мови