Значення в інших словниках

  1. достоєвський — Ого, ч. і ж. Нудна, надокучлива людина (той, що дістає). Ну, ти і достоєвський — вимучиш будь-кого. Словник сучасного українського сленгу
  2. достоєвський — (-ого) ч. 1. мол.; ірон., несхвальн. Людина, яка набридає комусь. БСРЖ, 165. // муз. Людина, яка набридає музикантам похвалами або доганами. ПСУМС, 23. Словник жарґонної лексики української мови
  3. Достоєвський — Достоє́вський прізвище Орфографічний словник української мови
  4. Достоєвський — Достоє́вський, -кого (рос. письм.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)