1. Словник жарґонної лексики української мови

достоєвський

(-ого) ч.

1. мол.; ірон., несхвальн. Людина, яка набридає комусь. БСРЖ, 165. // муз. Людина, яка набридає музикантам похвалами або доганами. ПСУМС, 23.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Достоєвський — Достоє́вський прізвище Орфографічний словник української мови
  2. достоєвський — Ого, ч. і ж. Нудна, надокучлива людина (той, що дістає). Ну, ти і достоєвський — вимучиш будь-кого. Словник сучасного українського сленгу
  3. Достоєвський — див. Достоєвський, Федір Михайлович Філософський енциклопедичний словник
  4. Достоєвський — Достоє́вський, -кого (рос. письм.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)