Філон Александрійський

Філон Александрійський (бл. 25 до н.е., Александрія — 50 н.е.) — юдейсько-елліністичний філософ. Філософські твори Ф. А. писав як коментарі до "П'ятикнижжя" Біблії, широко вдаючись до алегоричного тлумачення. Головним предметом філософії Ф. А. вважав роздуми про Бога; стверджував, що про Бога відомо лише те, що він є, але невідомо, яким він є. Світ Ф. А. розглядав лише як "тінь Бога". Творення світу Богом трактував через поняття Логоса, запозичене в стоїцизмі і переосмислене теологічно Л. огос — це найвище і найдосконаліше творіння Бога: він є і особистістю, і водночас силою, завдяки якій Бог творить світ. За Ф. А., Логос — це "син Божий", "слово Боже", посередник між Богом і світом, Богом і людьми. Найадекватніше Логос виявляється в розумній частині душі людини, що вивищується над природою і протиставляється їй. Етичне вчення Ф. А. засноване на протиставленні душі і тіла. Тіло є джерелом гріха, звідси — проповідь каяття, духовного очищення, аскетичного долання тілесних спонук як спокус. Ф. А. був безпосереднім попередником християнства. Популяризація його ідей підготувала базу для виникнення юдейських християнських громад, сприяла швидкому поширенню християнства в Античному світі, забезпечила Ф. А. популярність у патристиці. Твори Ф. А. високо цінував Сковорода.

[br]

Основні твори: "Про Майстра світу"; "Про споглядальне життя"; "Про споконвічність світу"; "Про те, що Бог є незмінним Буттям".