Челпанов, Георгій Іванович

Челпанов, Георгій Іванович (1862, Маріуполь — 1936) — рос. філософ, психолог, логік. Протягом 15 років (1892 — 1906) викладав філософію, логіку та психологію в Київському ун-ті. Од 1907 до 1923 р. — проф. Московського ун-ту. Засновник і директор (1912 — 1923) Московського психологічного ін-ту. Особливе місце у творчій спадщині Ч. займає критика матеріалізму з позицій психофізичного паралелізму. Ч. виходив із визнання принципової різниці між природою фізичних та психічних явищ, а також способів їхнього пізнання. Світ психічного пізнається за допомогою методу самоспостереження внутрішнього досвіду, світ фізичного — за допомогою методу зовнішнього спостереження (або зовнішнього досвіду). Гносеологічна концепція Ч. підпорядкована тезі про те, що пізнання здійснюється за допомогою апріорних форм мислення, які не виводяться із чуттєвого досвіду, а є продуктами самостійної діяльності людського духу. Ч. був переконаний, що апріоризм Канта є основою теорії пізнання. Апріорні поняття — передумова досвіду. Ч. розрізняв психологічну і гносеологічну апріорність. Перша полягає в тому, що поняття — це функції самої свідомості, друга — що вони є логічною передумовою сприйняття, або досвіду. Апріорний характер, за Ч., мають також закони логіки, позаяк вони виводяться не із зовнішнього, а з внутрішнього досвіду (із спостереження за діяльністю самого духу). Водночас Ч. наголошував на тому, що сутність пізнання неможливо з'ясувати, якщо існування об'єктивного світу ставити в цілковиту залежність від чинника свідомості. Відчуття є вказівкою на існування чогось іншого, що виступає його причиною, воно — результат взаємодії між нашим психофізичним єством і незалежною від нього реальністю.

[br]

Основні твори: "Проблема сприйняття простору у зв'язку з вченням про апріорність і природженість" (ч. 1-2, 1896 — 1904); "Вступ у філософію" (1905); "Психологія" (1909); "Демократизація школи" (1918); "Психологія і марксизм" (1925).