адвентизм
АДВЕНТИЗМ (від лат. adventus — пришестя) — різновид протестантського руху, виник у 30-х рр. XIX ст. в США. Його засновник Міллер, спираючись на пророцькі книги Біблії, оголосив про друге пришестя Христа, яке нібито мало відбутися між 1843 і 1844 рр. 1863 р. А. оформлюється у самостійну церкву. Велику роль в догматичному і організаційному розвитку А. відіграла Уайт (1827 — 1915), яка розробила основні положення доктрини А.: дотримання суботи ("четверта заповідь"); заперечення безсмертя душі та вчення про пекло і рай; харчові заборони ("санітарна реформа"); суворі моральні принципи ("аскеза в світі"); необхідність десятини тощо. Згідно з ученням А., світ буде знищено вогнем; друге пришестя Христа супроводжуватиметься воскресінням праведників; після 1000-річного царства Христа воскресатимуть і грішники. А. — одна з найбільш динамічних пізньопротестантських течій, яка налічує понад 5 млн. дорослих членів (у т.ч. в Україні близько 50 тис. і понад 600 громад). Більша частина прихильників А. у світі належить до Адвентистів сьомого дня і об'єднана навколо Всесвітнього Союзу АСД.
Значення в інших словниках
- адвентизм — адвенти́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- адвентизм — -у, ч. Один із напрямків протестантизму, що проповідує близькість другого пришестя Христа й початок його тисячолітнього особистого царювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- адвентизм — АДВЕНТИ́ЗМ, у, ч. Один із напрямів протестантизму, що проповідує вчення про другий прихід Христа і встановлення тисячолітнього Царства Божого на Землі. Адвентизм ґрунтується на буквальному тлумаченні апокаліпсисів Старого і Нового Завітів (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- адвентизм — АДВЕНТИ́ЗМ, у, ч. Учення однієї з християнських протестантських сект про "другий прихід" Христа і встановлення "тисячолітнього царства божого" на Землі. Словник української мови в 11 томах