1. Філософський енциклопедичний словник

батьківщина

БАТЬКІВЩИНА — історично усталена сфера буття людської спільноти; місце народження людини (або походження народу) як носія певних культуротворчих, духовно-моральних потенцій; просторово визначене положення в бутті, що є для людини вихідним у її ставленні до світу. Історична, культурна, національна й особистісна значущість поняття "Б." відбиває глибинний зв'язок суб'єктивних інтенцій, свідомості й духовності людини з відповідним природним і культурним середовищем. Проте цей зв'язок стосується не німотних "уз крові", що символізують біологічну спільність походження, а внутрішніх, суб'єктивних актів визнання і любові, котрі втілюють людську потребу в онтологічному оперті власного існування Р. озрізняють поняття "велика" і "мала" Б. Перше визначає онтологічну вкоріненість людини в контексті уявлень про державну або національну єдність; друге фіксує досвід сприйняття безпосередньої локальної цілісності, з якою пов'язаний життєвий шлях даної особистості. Поняття "велика Б." (або "Вітчизна") апелює переважно до загального ідеологічного осмислення (зокрема, в річищі національної державницької ідеології), натомість "мала Б." відтворює досить конкретний "буттєвий" ландшафт людського становлення. Здатність особистості самостійно визначати місця та траєкторії свого суб'єктивного входження у світ знаходить вияв у поняттях "друга Б.", "духовна Б." Якщо ідея національної причетності пов'язує долю людини з певною самодостатньою спільнотою, відмінною від інших подібних спільнот, її специфічними цілями й ідеалами, то любов до Б. не має такого розмежувального характеру: її ціннісний контекст заздалегідь зорієнтований на вихід у великий світ. Постаючи своєрідним просторовим тілом національного духу, феномен Б. разом з тим окреслює життєво конкретний простір міжнаціонального спілкування й відкритості.

В. Малахов

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. батьківщина — (рідна країна) вітчизна, заст. отчизна, діал. вітчина// рідний край; поет, (народження кого, чого) колиска. Словник синонімів Полюги
  2. батьківщина — БАТЬКІВЩИНА – ВІТЧИЗНА Батьківщина1. Рідний край; місце народження когось; переносно – місце виникнення чогось; в урочистому вживанні пишеться з великої літери. – Сьогодні великий день. Літературне слововживання
  3. батьківщина — 1. вітчизна, рідний край, край батьків <�дідів>, своя сторона, ір. отечество; (якогось руху) колиска; 2. (спадщина) дідизна, сов. вотчина. Словник синонімів Караванського
  4. батьківщина — I [бат'к'іўшчиена] -ние, д. і м. -н'і (спадщина) II [бат'к'іўшчина] -ние, д. і м. -н'і (рідний край, вітчизна) Орфоепічний словник української мови
  5. батьківщина — I б`атьківщина-и, ж. 1》 Спадщина від батьків. 2》 заст. Спадковий маєток. II батьківщ`ина-и, ж. 1》 Країна стосовно до людей, які народилися в ній та є її громадянами; вітчизна. || Місце народження кого-небудь. 2》 перен. Місце зародження, походження або виникнення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. батьківщина — БА́ТЬКІВЩИНА², и, ж. 1. Спадщина від батьків. – Батьківщини ми з нею не розтратили (Г. Квітка-Основ'яненко); Він у нещаснім засліпленню змарнував свою батьківщину (І. Словник української мови у 20 томах
  7. Батьківщина — Ба́тьківщина іменник жіночого роду населений пункт в Україні Батьківщи́на іменник жіночого роду вітчизна Орфографічний словник української мови
  8. БАТЬКІВЩИНА — • "БАТЬКІВЩИНА" - газета "народовського" напряму (див. "Народовці"). Виходила 1879 — 96 у Львові. В перші роки містила багато матеріалів про нужденне життя галицького селянства, викривала сваволю чиновників тощо. І. Франко 1881 в одному з листів... Українська літературна енциклопедія
  9. батьківщина — I вітцівщина, вітчизна, вотчина (іст.), дідизна, материзна, ойчизна (діал.), отчизна, предківщина, рідноземля, ріднокрай, родовина Фразеологічні синоніми: мала батьківщина; рідна земля; рідна сторона; рідний край; своя сторона; своя сторононька II див. багатство Словник синонімів Вусика
  10. батьківщина — I. БА́ТЬКІВЩИ́НА (рідна країна); ВІТЧИ́ЗНА, ОТЧИ́ЗНА (ОТЧИ́НА) заст., РОДИ́НА заст. (ужив. звичайно в урочистих та поетичних контекстах). Сотні тисяч синів України прославили героїчними подвигами свою прекрасну Батьківщину (П. Словник синонімів української мови
  11. батьківщина — Ба́тьківщина, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. батьківщина — БА́ТЬКІВЩИНА¹ і БАТЬКІВЩИ́НА, и, ж. 1. Країна стосовно до людей, які народилися в ній і є її громадянами; вітчизна. Ніхто її [України] не рятує… Козачество гине; Гине слава, батьківщина (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  13. батьківщина — Батьківщина, -ни ж. 1) Наслѣдство отъ отца. Попропивав усю батьківщину. Кв. нам батьківщини не ділити. Намъ не изъ-за чего ссориться. Ном. № 3313. 2) Родовое имущество. Переносно: наслѣдіе отъ предковъ. ЗОЮР. I. 80. Гине слава, батьківщина. Шевч. Словник української мови Грінченка