1. Словник синонімів української мови

батьківщина

I. БА́ТЬКІВЩИ́НА (рідна країна); ВІТЧИ́ЗНА, ОТЧИ́ЗНА (ОТЧИ́НА) заст., РОДИ́НА заст. (ужив. звичайно в урочистих та поетичних контекстах). Сотні тисяч синів України прославили героїчними подвигами свою прекрасну Батьківщину (П. Панч); Ця твердь земна трухлявіє щодня, а ми все визначаємось. До суті доходимо. І, Господом забуті, вітчизни просимо, як подання (В. Стус); Любов к отчизні де героїть, Там сила вража не устоїть. Там грудь сильнійша од гармат (І. Котляревський). Хто щиро поважа родину, Свій рідний край, Тому не всюди рай; Чужина в'ялить, як Билину (Л. Глібов).

БА́ТЬКІВЩИ́НА (чого — місце походження, зародження чого-небудь), КОЛИ́СКА уроч., поет. Батьківщина чаю — Китай.

СПА́ДЩИНА (майно і т. ін., що переходить від його власника до іншого), СПА́ДОК, НАЩА́ДОК розм.; БА́ТЬКІВЩИНА, МАТЕРИ́ЗНА, ДІДІВЩИНА, ДІДИ́ЗНА, БАБИ́ЗНА, ПРА́ДІДИЗНА заст., ПРА́ДІДІВЩИНА заст., О́ТЧИНА (ОТЧИ́ЗНА) заст., ВІТЦІ́ВЩИНА діал. (спадщина від батьків і конкретно — від батька, матері, діда, баби і т. ін.); ПРЕ́ДКІВЩИНА, ПАТРИМО́НІЙ книжн., ПАТРИМО́НІУМ книжн. Коли три сини старійшини Анта ділили між собою спадщину, середульший син Сварг недаремно взяв собі всяку кузнь (С. Скляренко); По смерті батька Макар став повновладним хазяїном хутора і всіх багатств, що перейшли йому в спадок (П. Кочура); (Демко:) Один змалку працює, у праці і помира, і дітям в нащадок зоставля одну тільки гірку працю (М. Кропивницький); (Золотницький:) Яким згинув... Його батьківщина й материзна тепер у мене, — це більша частина нашого маєтку (Б. Грінченко); Оця десятина землі.. дісталась йому від батька. То була дідизна, прадідизна, може (М. Коцюбинський); Василько схопився з місця: — Не треба, Даниле, не хочу я сам. Будемо разом.. Хай буде наша отчина спільна (А. Хижняк); Кидають отчизну і свою дідизну: свої пасіки й левади (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. батьківщина — (рідна країна) вітчизна, заст. отчизна, діал. вітчина// рідний край; поет, (народження кого, чого) колиска. Словник синонімів Полюги
  2. батьківщина — БАТЬКІВЩИНА – ВІТЧИЗНА Батьківщина1. Рідний край; місце народження когось; переносно – місце виникнення чогось; в урочистому вживанні пишеться з великої літери. – Сьогодні великий день. Літературне слововживання
  3. батьківщина — 1. вітчизна, рідний край, край батьків <�дідів>, своя сторона, ір. отечество; (якогось руху) колиска; 2. (спадщина) дідизна, сов. вотчина. Словник синонімів Караванського
  4. батьківщина — I [бат'к'іўшчиена] -ние, д. і м. -н'і (спадщина) II [бат'к'іўшчина] -ние, д. і м. -н'і (рідний край, вітчизна) Орфоепічний словник української мови
  5. батьківщина — I б`атьківщина-и, ж. 1》 Спадщина від батьків. 2》 заст. Спадковий маєток. II батьківщ`ина-и, ж. 1》 Країна стосовно до людей, які народилися в ній та є її громадянами; вітчизна. || Місце народження кого-небудь. 2》 перен. Місце зародження, походження або виникнення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. батьківщина — БА́ТЬКІВЩИНА², и, ж. 1. Спадщина від батьків. – Батьківщини ми з нею не розтратили (Г. Квітка-Основ'яненко); Він у нещаснім засліпленню змарнував свою батьківщину (І. Словник української мови у 20 томах
  7. Батьківщина — Ба́тьківщина іменник жіночого роду населений пункт в Україні Батьківщи́на іменник жіночого роду вітчизна Орфографічний словник української мови
  8. БАТЬКІВЩИНА — • "БАТЬКІВЩИНА" - газета "народовського" напряму (див. "Народовці"). Виходила 1879 — 96 у Львові. В перші роки містила багато матеріалів про нужденне життя галицького селянства, викривала сваволю чиновників тощо. І. Франко 1881 в одному з листів... Українська літературна енциклопедія
  9. батьківщина — I вітцівщина, вітчизна, вотчина (іст.), дідизна, материзна, ойчизна (діал.), отчизна, предківщина, рідноземля, ріднокрай, родовина Фразеологічні синоніми: мала батьківщина; рідна земля; рідна сторона; рідний край; своя сторона; своя сторононька II див. багатство Словник синонімів Вусика
  10. батьківщина — БАТЬКІВЩИНА — історично усталена сфера буття людської спільноти; місце народження людини (або походження народу) як носія певних культуротворчих, духовно-моральних потенцій; просторово визначене положення в бутті... Філософський енциклопедичний словник
  11. батьківщина — Ба́тьківщина, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. батьківщина — БА́ТЬКІВЩИНА¹ і БАТЬКІВЩИ́НА, и, ж. 1. Країна стосовно до людей, які народилися в ній і є її громадянами; вітчизна. Ніхто її [України] не рятує… Козачество гине; Гине слава, батьківщина (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  13. батьківщина — Батьківщина, -ни ж. 1) Наслѣдство отъ отца. Попропивав усю батьківщину. Кв. нам батьківщини не ділити. Намъ не изъ-за чего ссориться. Ном. № 3313. 2) Родовое имущество. Переносно: наслѣдіе отъ предковъ. ЗОЮР. I. 80. Гине слава, батьківщина. Шевч. Словник української мови Грінченка