1. Словник синонімів української мови

батюшка

СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн.; ДУХІВНИ́К (священик, у якого хто-небудь постійно сповідається), СПОВІДА́ЛЬНИК, СПОВІ́ДНИК, СПОВІДА́Ч рідше; ПРО́БОЩ церк., ПА́РОХ діал. (парафіяльний священик); КСЬО́НДЗ, КАНО́НІК (католицький); ПА́СТОР (протестантський); МУЛЛА́ (ісламський). Священик одчинив царські врата, почав кадити по церкві (І. Нечуй-Левицький); Вже кілька днів попи у великодніх золотистих ризах правлять молебні над криничкою (М. Стельмах); Князь і княгиня, верховні духовні ієреї церкви, мужі київські старші й молодші стали на заборолі (П. Загребельний); Панотець уважно вислухав його (М. Коцюбинський); Сказала (Маруся) о. Василеві; гадала, що він, як пастир духовний, прийме цю вість близько до серця (Г. Хоткевич); Тринадцять років (П. Тичини) пройшли за похмурими монастирськими стінами під суворим наглядом духівників (з журналу); Коли парафіяни довідались, якого дістали пароха, то зачали відказувати (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. батюшка — ба́тюшка іменник чоловічого роду, істота піп Орфографічний словник української мови
  2. батюшка — -и, ч., розм. Те саме, що піп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. батюшка — Панотець, парох, священик, див. отець Словник чужослів Павло Штепа
  4. батюшка — БА́ТЮШКА¹, и, ч., розм. Те саме, що піп. – Як даси п'ять карбованців, то повінчаю сина, – сказав батюшка (І. Нечуй-Левицький). БА́ТЮШКА², и, ч., розм., заст. Пестл. до ба́тько 1, 3–5. Словник української мови у 20 томах
  5. батюшка — (-ки) мол.; ірон. Дільничний міліціонер. Щоправда, метикував, лежачи під крапельницею, — у мене в загашнику лишився наш дільничний, нашого приходу "батюшка" (О. Ульяненко, Ізгої). Словник жарґонної лексики української мови
  6. батюшка — Ба́тюшка, -шки, -шці; -шки, -шок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. батюшка — БА́ТЮШКА¹, и, ч., розм. Те саме, що піп. — Як даси п’ять карбованців, то повінчаю сина, — сказав батюшка (Н.-Лев., II, 1956, 180). Словник української мови в 11 томах
  8. батюшка — Батюшка, -ки м. Священникъ, батюшка. ум. батюшечка. Словник української мови Грінченка