взаємодія

ВЗАЄМОДІЯ — філософська категорія, яка відображає особливий тип відношення між об'єктами, при якому кожний з об'єктів діє (впливає) на інші об'єкти, приводячи до їх зміни, і водночас зазнає дії (впливу) з боку кожного з цих об'єктів, що, в свою чергу, зумовлює зміну його стану. Дія кожного об'єкта на інший об'єкт зумовлена як власною активністю об'єкта, виявом його динаміки, так і реакцією об'єкта на дію інших об'єктів ("відгук" або "обернена дія") Ф. ундаментальне значення категорії В. для філософії і наукового пізнання зумовлене тим, що вся людська діяльність у реальному світі, практика, саме наше існування і відчуття його реальності (неілюзорності) ґрунтуються на різноманітних, передусім предметних В., які людина здійснює і використовує як засіб пізнання, знаряддя дії, спосіб організації буття. Спілкування, праця, володарювання, любов, гра є різними способами В. людини із світом та з іншими людьми. В історії філософії і науки категорія "В." набула істотного значення вже в Античності, передусім в космологічних концепціях (вчення Емпедокла, атомістика Демокрита й Епікура тощо). Однією з перших концепцій В. було вчення Геракліта про протилежності і боротьбу між ними. В філософії і природознавстві Нового часу провідне місце посідає ідея механічної В., що визначається законами механіки Ньютона. Поряд із цим виникли філософські вчення, що прагнули подолати механіцизм і спиралися на більш глибоке розуміння В. (монадологія Ляйбніца, натурфілософія ІПеллінга і Гегеля). Гегель підкреслив діалектичний характер В., відносність протиставлення активного і пасивного компонентів, причини і наслідку в процесі В. Поєднання гегелівської ідеї про фундаментальну роль протиріччя в світовому процесі із розумінням протиріччя як "взаємодії протилежностей" (Енгельс) привело до тлумачення В. як джерела саморуху і розвитку Н. аука XX ст. виявила широкий спектр різних типів В., які мають істотно немеханічний характер. У сучасній науці категорія "В." набула статусу одного з кардинальних принципів опису і пояснення явищ, задаючи парадигму побудови наукових теорій і наукової картини світу. (Напр., чотири фундаментальних типи В. у фізиці визначають багатоманітність усіх відомих фізичних явищ.) Це стосується не лише природознавства, а й соціогуманітарних наук. Поняття "соціальна В." і відповідна "парадигма взаємообміну" є центральними для низки соціологічних теорій XX ст. Особливого значення набуває мовно-комунікативна В., комунікація як засаднича в усіх видах соціальної В. і суспільного буття в цілому (комунікативна філософія Апеля, Габермаса, Риделя та ін.).

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. взаємодія — взаємоді́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. взаємодія — Взаємодіяння, співдія, співдіяння. Словник синонімів Караванського
  3. взаємодія — -ї, ж. Взаємний зв'язок між предметами у дії, а також погоджена дія між ким-, чим-небудь. || фіз. Взаємний вплив тіл чи частинок, який зумовлює зміну стану їхнього руху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. взаємодія — ВЗАЄМОДІ́Я, ї, ж. Взаємний зв'язок між ким-, чим-небудь у дії. Стійкість природних систем залежить від взаємодій низки чинників: техногенних, ландшафтно-геохімічних, фізико-хімічних, біологічних і кліматичних (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. взаємодія — див. допомога; згода Словник синонімів Вусика
  6. взаємодія — ВЗАЄМОДІ́Я, ї, ж. Взаємний зв’язок між предметами у дії, а також погоджена дія між ким-, чим-небудь. Радянська наука розвивається в тісній взаємодії з виробництвом, з практикою (Рад. Укр., 29. Словник української мови в 11 томах
  7. взаємодія — рос. взаимодействие аргумент взаємних домовленостей, який полягає в тому, що домінуюча країна (напр., США) накладає обмеження на імпорт із окремих зарубіжних країн, доки ці країни не знімуть створені ними імпортні бар'єри... Eкономічна енциклопедія