взаємозв'язок

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК — філософська категорія, яка виражає спосіб існування сукупності об'єктів (явищ, предметів, процесів, подій тощо), коли стан (властивості, зміна) кожного з об'єктів зумовлює (чи здатен зумовлювати) стан (властивості, зміну) інших об'єктів і, в свою чергу, зумовлений (чи може бути зумовленим) ними, залежить від них. В. слід відрізняти від взаємодії, яка властива стану динамічних змін, взаємної активності об'єктів. Тоді як В. може мати місце між об'єктами, що знаходяться в стані спокою, рівноваги, стабільності. Категорія В. охоплює значно ширший клас взаємозалежностей, ніж категорія взаємодії. Остання позначає одну з важливих форм актуалізації (реалізації) В., проте існує багато об'єктів, для яких суттєва категорія В., але неможливо визначити поняття взаємодії. В. певного типу можливий між двома чи декількома об'єктами, в конечній чи безконечній сукупності об'єктів. У філософських вченнях, де домінує принцип монізму і де існує єдина визначальна сутність, яка зумовлює всі інші речі, В. набуває універсального характеру, охоплюючи все існуюче, універсум. Категорія В. є опозицією до ідеалізації ізольованого об'єкта, дозволяючи подолати обмеженість цієї ідеалізації.

В. Свириденко

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. взаємозв'язок — ВЗАЄМОЗВ'ЯЗО́К, зку́, ч. Взаємний зв'язок між двома або багатьма особами, явищами, предметами і т. ін. Вона [Марія] могла б говорити з ним про найменші дрібниці, адже для нього все було в якомусь взаємозв'язку. Словник української мови у 20 томах
  2. взаємозв'язок — -зку, ч. Взаємний зв'язок між двома чи багатьма особами, явищами, предметами і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. взаємозв'язок — взаємозв'язо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. взаємозв'язок — ВЗАЄМОЗВ'ЯЗО́К (взаємний зв'язок, залежність між явищами, предметами тощо), ВЗАЄМОВІДНО́ШЕННЯ, ВІДНО́ШЕННЯ, ВЗАЄМОЗАЛЕ́ЖНІСТЬ, ЗВ'Я́ЗАНІСТЬ рідше. Словник синонімів української мови