відповідальність

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — філософсько-соціологічне поняття, яке характеризує міру відповідності поведінки особи, групи, прошарку, держави наявним вимогам, діючим суспільним нормам, правилам співжиття, правовим законам; співвідношення обов'язку і міри його виконання суб'єктом (особою, групою, класом). В. виникає на основі соціальних норм і реалізується як через певні форми контролю (громадська думка, статут, закон), так і через усвідомлення суб'єктами духовно-практичної діяльності своєї суспільної ролі. В. у структурному відношенні — явище багатогранне і містить такі найважливіші складники: усвідомлення необхідності діяти у відповідності з суспільними вимогами і нормами як соціальними цінностями; усвідомлення своєї безпосередньої ролі через наявність внутрішніх переконань, совісті, особистих інтересів і цілей; передбачення наслідків вибору, рішень і дій; критичність і постійний контроль за своїми діями, врахування їх наслідків для інших людей; прагнення особи до самореалізації в об'єктивному світі; самозвіт і самооцінка; суб'єктивна готовність відповідати за свої дії. Ці компоненти взаємопов'язані, і лише комплексний характер їх вияву створює об'ємну картину розуміння В. У свою чергу, В. сприяє дотриманню в суспільстві злагоди, балансу, інтересів справедливості, добропорядності у стосунках між людьми. Залежно від покладеного в основу поділу критерію (характер дій конкретного суб'єкта чи форма вияву об'єктивних відносин і норм) розрізняють: особисту (персональну), групову (колективну), класову, соціально-політичну В.; а також В. правову, економічну, моральну, політичну, соціальну, екологічну, професійну, партійну тощо. За сучасних умов соціального життя особливо зростає роль особистої (персональної) В., яка включає чинник усвідомлення індивідом В. перед собою, колективом, суспільством, національною спільнотою, людством в цілому. При цьому пріоритетними є загальнолюдські цінності. В різних теоретичних концепціях, особливо етико-філософських, В. тісно пов'язана з проблемою свободи, параметри якої дедалі розширюються з розвитком демократії, зростанням духовного потенціалу націй та кожного окремого учасника формування нового цівілізаційного простору.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відповідальність — відповіда́льність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. відповідальність — Відповідність поведінки особистості соціально-нормативним вимогам, її довгу та обов’язкам, підлеглість поведінки особистості соціальному контролю. Розрізняють зовнішні та внутрішні форми контролю. Словник із соціальної роботи
  3. відповідальність — [в'ідпов'ідал'н'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  4. відповідальність — -ності, ж. 1》 Покладений на когось або взятий на себе обов'язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, за чиїсь дії, вчинки, слова. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відповідальність — ВІДПОВІДА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Покладений на когось або взятий на себе обов'язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, за чиїсь дії, вчинки, слова. Словник української мови у 20 томах
  6. відповідальність — (англ. responsibility) обов’язок приймати певні рішення та вирішувати відповідні проблеми. Економічний словник
  7. відповідальність — ВІДПОВІДА́ЛЬНІСТЬ (покладений на когось або взятий на себе обов'язок відповідати за що-небудь), ВІДВІЧА́ЛЬНІСТЬ заст., ВІДВІ́Т заст., ВІ́ДПОВІДЬ заст. Словник синонімів української мови
  8. відповідальність — Відповіда́льність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. відповідальність — ВІДПОВІДА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Покладений на когось або взятий на себе обов’язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, за чиїсь дії, вчинки, слова. — Кидаю Настусю на твій догляд та на твою відповідальність, — сказала дядина Ніна (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. відповідальність — рос. ответственность обов'язок економічного (майнового) суб'єкта відповідати за взяті ним зобов'язання виконувати угоди, дотримуватися законів, сплачувати податки, компенсувати збитки, заподіяні чужій власності, навколишньому середовищу. Eкономічна енциклопедія