відродження

ВІДРОДЖЕННЯ — епоха розвитку європейської культури (XIV — XVI ст.), коли відбувається перехід від культури Середньовіччя до культури Нового часу. Термін "В." традиційно означає відродження Античності в європейській культурі. Звернення до античної культури властиве романському В., яке виявилось передусім у невербальних мистецтвах, а вже потім у художній літературі та філософії; при цьому античні мотиви не витісняють християнські, а взаємодіють із ними. На відміну від романського, германське (північне) В. відроджує дух першохристиянства з його філософськими та моральними ідеалами, а тому має не естетичний, а морально-релігійний характер, викликаючи до життя таке явище, як Реформація і виводячи на світову арену третю конфесію християнства — протестантизм. Філософія епохи В. — це не просто відродження і засвоєння філософської античної традиції, а й оригінальна переробка та модифікація аристотелізму та платонізму, епікуреїзму та стоїцизму. Найвеличніші постаті доби В. — Кузанський, Бруно, Коперник, Мак'явеллі, Компанелла, — не пориваючи з багатою спадщиною античної та середньовічної думки, заклали нові засади філософування, які сприяли формуванню наукового світогляду та наукової картини світу, що знайшла втілення в природничонауковій картині світу Галілея — Ньютона та у філософських течіях емпіризму та раціоналізму Нового часу. В Україні В. (або ренесансний гуманізм) охоплює ранньоновітній період розвитку укр. думки (серед. XIV — кін. XVII ст.). Набувши розвитку у різних формах, воно позначилося відкритістю до різних інтелектуальних традицій (насамперед до західноєвропейської), формуванням нового світогляду з властивою йому вірою в людину та її можливості, опануванням античної спадщини, наближенням до природи, ідеалізацією останньої як об'єкта мистецького зображення, переважанням ідеалу споглядання (з притаманним останньому перенесенням творчої активності людини у внутрішній духовний світ) над ідеалом громадянської активності, започаткуванням новітньої освіти.

Н. Хамітов

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відродження — Воскресіння, повернення до життя; (країни) відновлення, віднова, відбудова; (природи) пробудження; (доба) ІСТ. Ренесанс; МЕД. регенерація. Словник синонімів Караванського
  2. відродження — -я, с. 1》 Розквіт, піднесення чого-небудь, що було в стані занепаду або на низькому рівні розвитку. || Відновлення, відбудова чого-небудь зруйнованого, знищеного. 2》 з великої літери. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відродження — ВІДРО́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Відновлення, розвиток чого-небудь після занепаду. Всі дерева, квіти, трави повторюють собі свій річний цикл умирання, весіннього відродження, літнього розквіту, осіннього прив'ядання, потім знову відродження (А. Словник української мови у 20 томах
  4. Відродження — Відро́дження іменник середнього роду історичний період Орфографічний словник української мови
  5. ВІДРОДЖЕННЯ — • ВІДРОДЖЕННЯ , Ренесанс (франц. Renaissance) — епоха в історії культури народів Зх. і Центр. Європи (в Італії 14 — 16 ст., в ін. країнах — кін. 15 — 16 ст.). Тенденції В. поступово наростали ще з часів середньовіччя (див. Передвідродження). Виникнення... Українська літературна енциклопедія
  6. Відродження — див. Ренесанс Універсальний словник-енциклопедія
  7. відродження — ВІДНО́ВЛЕННЯ (приведення до попереднього стану), ПОНО́ВЛЕННЯ, ВІДНО́ВА, ВІДНО́ВЛЮВАННЯ. Тут (на Дарницькому заводі) почали розробляти нові методи відновлення зношених деталей (з журналу); Поновлення лісових масивів; Віднова картини... Словник синонімів української мови
  8. відродження — Відро́дження, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. відродження — ВІДРО́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Розквіт, піднесення чого-небудь, що було в стані занепаду або на низькому рівні розвитку. — Розходимось ми різними шляхами, розлучаємось, навіки злучені одною ідеєю.. відродження нашої країни… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  10. відродження — Відродження, -ня с. Возрожденіе. Словник української мови Грінченка