1. Словник української мови в 11 томах

відродження

ВІДРО́ДЖЕННЯ, я, с.

1. Розквіт, піднесення чого-небудь, що було в стані занепаду або на низькому рівні розвитку.

— Розходимось ми різними шляхами, розлучаємось, навіки злучені одною ідеєю.. відродження нашої країни… (Коцюб., І, 1955, 169);

Мій ювілей збігся із святом 100-літнього ювілею відродження української літератури (Фр., І, 1955, 40);

Справжнє соціальне, національне і культурне відродження народу Західної України почалося тільки в 1939 році. (Козл., Відродження.., 1950, 56);

// Відновлення, відбудова чого-небудь зруйнованого, знищеного.

Донецькі гірники з безприкладним героїзмом боролись за відродження рідних шахт (Рад. Укр., 26. VIII 1951, 3).

2. з великої літери. Період розквіту, піднесення наук, мистецтва, літератури в ряді країн Європи, що внаслідок зародження капіталізму прийшов у XIV-XVI ст. на зміну середньовіччю; Ренесанс.

Мікеланджело — один з найяскравіших діячів епохи Відродження (Архіт. і буд., З, 1955, 29);

Просто перед ним здіймався королівський замок з невеликою вежею в стилі італійського Відродження (Тулуб, Людолови, 1,1957, 5).

3. фізл. Відновлення організмом утрачених або пошкоджених частин тіла, органів, тканин тощо.

Радянська медицина вже не раз доводила можливість регенерації, тобто відродження кісток (Дмит., Наречена, 1959, 139).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відродження — Воскресіння, повернення до життя; (країни) відновлення, віднова, відбудова; (природи) пробудження; (доба) ІСТ. Ренесанс; МЕД. регенерація. Словник синонімів Караванського
  2. відродження — -я, с. 1》 Розквіт, піднесення чого-небудь, що було в стані занепаду або на низькому рівні розвитку. || Відновлення, відбудова чого-небудь зруйнованого, знищеного. 2》 з великої літери. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відродження — ВІДРО́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Відновлення, розвиток чого-небудь після занепаду. Всі дерева, квіти, трави повторюють собі свій річний цикл умирання, весіннього відродження, літнього розквіту, осіннього прив'ядання, потім знову відродження (А. Словник української мови у 20 томах
  4. Відродження — Відро́дження іменник середнього роду історичний період Орфографічний словник української мови
  5. ВІДРОДЖЕННЯ — • ВІДРОДЖЕННЯ , Ренесанс (франц. Renaissance) — епоха в історії культури народів Зх. і Центр. Європи (в Італії 14 — 16 ст., в ін. країнах — кін. 15 — 16 ст.). Тенденції В. поступово наростали ще з часів середньовіччя (див. Передвідродження). Виникнення... Українська літературна енциклопедія
  6. Відродження — див. Ренесанс Універсальний словник-енциклопедія
  7. відродження — ВІДРОДЖЕННЯ — епоха розвитку європейської культури (XIV — XVI ст.), коли відбувається перехід від культури Середньовіччя до культури Нового часу. Термін "В." традиційно означає відродження Античності в європейській культурі. Філософський енциклопедичний словник
  8. відродження — ВІДНО́ВЛЕННЯ (приведення до попереднього стану), ПОНО́ВЛЕННЯ, ВІДНО́ВА, ВІДНО́ВЛЮВАННЯ. Тут (на Дарницькому заводі) почали розробляти нові методи відновлення зношених деталей (з журналу); Поновлення лісових масивів; Віднова картини... Словник синонімів української мови
  9. відродження — Відро́дження, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. відродження — Відродження, -ня с. Возрожденіе. Словник української мови Грінченка