1. Словник української мови в 11 томах

відроджений

ВІДРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відроди́ти.

Старий був тепер мов відроджений (Фр., V, 1951, 412);

// У знач. прикм.

Радість цієї творчої праці.. палає у вогнях відродженого Дніпрогесу (Рильський, III, 1956, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відроджений — відро́джений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відроджений — [в'ідроджеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. відроджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відродити. || відроджено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відроджений — ВІДРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відроди́ти. Радість цієї творчої праці .. палає у вогнях відродженого Дніпрогесу (М. Рильський); У переповнених строкатою публікою фойє “Березолю” й “франківців” я думаю... Словник української мови у 20 томах
  5. відроджений — Відро́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)