відроджений
ВІДРО́ДЖЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відроди́ти.
Радість цієї творчої праці .. палає у вогнях відродженого Дніпрогесу (М. Рильський);
У переповнених строкатою публікою фойє “Березолю” й “франківців” я думаю: хіба це не величезна перемога відродженої культури, хіба це не тріумф молодої нації і всієї нашої ери, коли її театри найкращі в країні? (Б. Антоненко-Давидович);
Києво-Могилянська академія була відроджена в наші дні як гуманітарний університет якісно нового типу (з публіц. літ.);
Тепер її охопило інше почуття – хвилююче почуття радості, відроджене десь з глибини (І. Багряний);
// відро́джено, безос. пред.
Творчим трудом народу будинок було відроджено. А тоді біля руїн будинку, як здавна, так і зараз, сидів на посіченому кулями постаменті величавий Шевченко (М. Бажан).
Значення в інших словниках
- відроджений — відро́джений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- відроджений — [в'ідроджеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- відроджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відродити. || відроджено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відроджений — Відро́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відроджений — ВІДРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відроди́ти. Старий був тепер мов відроджений (Фр., V, 1951, 412); // У знач. прикм. Радість цієї творчої праці.. палає у вогнях відродженого Дніпрогесу (Рильський, III, 1956, 52). Словник української мови в 11 томах