демонізм

ДЕМОНІЗМ (від грецьк. δαίμων — божество) — форма прадавніх вірувань, що полягала в уявленнях про існування надприродних істот — демонів як безплотних сутностей. Властивий різним релігіям — юдаїзмові, християнству, ісламу, відбиваючи їхню спадщину. Згідно з Д., душі людей і тварин є духами, які можуть вільно залишати тіло, вселятися в інший предмет, перетворюючи його несподіваним чином (палицю — в людину і т.п.). З часом уявлення про демонів послужили первісним матеріалом для вироблення образів духів-богів. Демони відомі у міфології багатьох народів: у стародавніх римлян це були генії — покровителі роду й місцевості, у давньоукр. міфології — мавки, дідьки, домовики, лісовики тощо.

Б. Лобовик

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. демонізм — демоні́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. демонізм — -у, ч. Властивість за знач. демонічний; демонська сила. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. демонізм — Бісівщина, чортівство Словник чужослів Павло Штепа
  4. демонізм — демоні́зм (від демон) 1. Віра в існування злих духів; характерна для більшості релігій персоніфікація зла в образі демона. 2. Переносно – особливість вдачі людей, які дістають насолоду від страждань інших. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. демонізм — Демоні́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. демонізм — ДЕМОНІ́ЗМ, у, ч. Властивість за знач. демоні́чний; демонська сила. Глянув [Юзько] на неї своїми зеленкуватими очима з відтінком демонізму, з виразом якогось внутрішнього вдоволення та з глумом (Коб., III, 1956, 511). Словник української мови в 11 томах