децизіонізм

ДЕЦИЗІОНІЗМ (від лат. decisio — рішення) — філософське вчення, яке на противагу когнітивістській позиції (філософія Канта, філософія комунікативна), заперечує можливість раціонального обґрунтування (легітимації) норм, цінностей та цілей, а отже, й виправдання універсальних (які були б обов'язковими для усіх розумних істот) домагань значущості належнісних висловлювань; редукує таку легітимацію до ірраціонального рішення. Термін "decision", як юридичний, ввів нім. філософ Шмітт, який стверджував, що будь-який акт судочинства передбачає вольове рішення, яке не можна раціонально обґрунтувати. У філософії екзистенціалізму поняття "decision" як морально-практична категорія є також і категорією існування. В аксіології така позиція розроблялась нім. соціологом Вебером, який, виходячи з концепції взаємодоповнюваності вільної від цінностей раціональності науки й ірраціональності цінностей, вибір між цінностями відносив до ірраціонального рішення. Представник системної соціології Луман розвиває цей підхід в теорії легітимації, за якою конкретна норма є легітимною, якщо вона є легальною, тобто набуває чинності в процесі прийняття рішення більшістю голосів (напр., в парламенті).

А. Єрмоленко