деїзм

ДЕЇЗМ (від лат. Deus — Бог, Божество) — релігійно-філософське вчення, що виникло в Англії в XVII ст. і найбільшого поширення набуло в епоху Просвітництва. Термін було введено социніанами (див. социніанство) для характеристики власної точки зору на противагу атеїзмові. Згідно з поглядами деїстів, Бог, хоч і створив світ і є його першопричиною, більше не втручається в існування і розвиток світу, який розвивається за власними законами. Д. має істотні відмінності як від теїзму, так і від пантеїзму; теїзм визначає Бога не тільки як творця, а й як вседержителя світу, який керує ним і наперед визначає долю всього сущого в ньому; пантеїзм розчиняє Бога в природі, а атеїзм заперечує саме існування Бога. Засновником Д. вважається лорд Чербері (1583 — 1648), який виклав ідеї цього вчення у праці "Трактат про істину" (1624). В Англії деїстами були Толанд, Коллінз, Шефтсбері, Болінгброк; у Німеччині — Реймар, Лессинг; у Франції — Вольтер, Руссо; в Америці — Джеферсон, Франклін, Аллен. У кін. XVIII — на поч. XIX ст. Д. набув певного поширення в Росії (Пнін, Єртов, Лубкін) Ч. астина прихильників Д. засновували свої уявлення про світ на нових відкриттях природознавства, вважаючи матерію інертною масою, яка набувала руху завдяки "першопоштовху". Таку точку зору висловлювали Ньютон, Локк та ін.; та вже наприкінці XVIII ст. Д. був підданий критиці франц. матеріалістами і атеїстами (зокрема, Гольбахом, Дидро) за непослідовність.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. деїзм — деї́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. деїзм — ДЕЇ́ЗМ, у, ч., філос. Ідеалістичне вчення, яке визнає бога першопричиною світу, але заперечує його втручання в явища природи і суспільного життя. Словник української мови в 11 томах
  3. деїзм — Комплекс філософських і теологічних поглядів, світоглядна позиція, згідно з якою Бог, створивши Всесвіт і обдарувавши матерію здатністю до саморозвитку за встановленими для неї законами, відтоді не втручається в долю світу, залишивши природу її власному розвитку. Універсальний словник-енциклопедія
  4. деїзм — -у, ч., філос. Ідеалістичне вчення, яке визнає Бога першопричиною світу, але заперечує його втручання в явища природи і суспільного життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. деїзм — (англ. deism, від лат. deus – бог) релігійно-філософське вчення, яке визнає бога першопричиною світу, але заперечує його втручання в явища природи й суспільного життя. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. деїзм — Деї́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)