достатньої підстави закон

ДОСТАТНЬОЇ ПІДСТАВИ ЗАКОН — один з основних законів традиційної формальної логіки, згідно з яким будьяка думка може бути визнана істинною лише тоді, коли вона обґрунтована, коли впевненість в її істинності має достатню підставу. Достатніми підставами вважають твердження, істинність яких уже доведена або очевидна (напр., закони науки, аксіоми, інші безсумнівні положення, а також конкретні факти). Достатня підстава є основою доведення. Заперечення та порушення Д. п, з. є однією з характерних особливостей софістичного мислення (див. софістика). ХочаД. п. з. з давнини лежав в основі логічних теорій як особливий принцип, вперше сформулював його Ляйбніц. У математичній логіці Д.п.з. не має формального виразу, а виступає змістовим принципом, що частково реалізується через вимогу повноти системи аксіом.