егоїзм
ЕГОЇЗМ (від лат. ego — я) — любов до себе. Е. — етичний принцип, протилежний альтруїзму; згідно з ним поведінка людини визначається, насамперед, інтересами її власного "Я". Виникнення Е. в просторі культури обумовлюється соціальною трансформацією природного інстинкту самозбереження. Усвідомлення цінності власного "Я" є необхідною умовою становлення людської особистості, а також важливим елементом суспільного життя: без почуття та усвідомлення власної цінності неможливе почуття та усвідомлення цінності іншої людини. Поза принципом Е. неможлива самореалізація особистості, прагнення до вдосконалення. Проте його абсолютизація може призвести й до морально негативних наслідків, коли "Я" та життя іншої людини розглядаються лише як засоби для реалізації цілей суб'єкта, що дотримується принципу Е. Як етичний принцип Е. обґрунтовується у філософії Просвітництва — Спіновою у Нідерландах, Гоббсом та Мандевілем в Англії, Гельвеціем та Гольбахом — у Франції. Останній є засновником "розумного Е.", який був розвинутий іншими представниками франц. Просвітництва. Кант негативно ставився до принципу Е., вважаючи моральним егоїстом того, хто всі зусилля зосереджує на собі. В XIX ст. принцип Е. був розвинутий насамперед в концепціях Штирнера та Ніциіе. У XX ст. розмаїття етичних напрямів обумовлює й різне ставлення до проблеми Е. — від позитивного обґрунтування Фройдом до його спростування Муром. Фромм вважав, що Е. не тільки не є синонімом любові до себе, а, навпаки, становить її діаметральну протилежність на тій підставі, що він заперечує любов взагалі.
С. Кисельов
Значення в інших словниках
- егоїзм — (турбота лише про себе) самолюбство, себелюбство. Словник синонімів Полюги
- егоїзм — егої́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- егоїзм — ЕГОЇЗМ – ЕГОЇСТИЧНІСТЬ Егоїзм, -у. Себелюбство, байдужість до людей, нехтування суспільними інтересами задля особистих. [Орест:] Ти хочеш відібрати від мене моє життя, моє щастя, се просто егоїзм, насильство (Леся Українка)... Літературне слововживання
- егоїзм — Самолюбство, себелюбство, індивідуалізм, сил. егоцентризм; (самозакоханість) еготизм, самозамилування, самохвальба, самохвальство; З. П. гординя, честолюбство, марнослав'я, марнолюбство, марнославство. Словник синонімів Караванського
- егоїзм — -у, ч. 1》 Тенденція поводитися лише (або значною мірою) відповідно до особистих інтересів. 2》 Негативна риса характеру, що полягає у себелюбстві, байдужості до людей, постійному нехтуванні суспільними інтересами задля особистих інтересів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- егоїзм — Себелюбство Словник чужослів Павло Штепа
- егоїзм — (франц. egoisme, від лат. ego – я) моральний принцип і негативна риса характеру, що полягають у нехтуванні інтересами суспільства й інших людей заради особистих інтересів. Словник іншомовних слів Мельничука
- егоїзм — Життєва позиція, яка характеризується турботою про власне добро та інтереси або інтереси найближчих осіб, а також надання їм переваги порівняно з благом й інтересами інших; протилежність альтруїзму. Універсальний словник-енциклопедія
- егоїзм — ЕГОЇ́ЗМ (турбота тільки про себе, про особисті інтереси), СЕБЕЛЮ́БСТВО, СЕБЕЛЮ́БНІСТЬ, САМОЛЮ́БСТВО. Кульницький, морщачись, викидає противні думки й спогади, сам себе картає за егоїзм (М. Словник синонімів української мови
- егоїзм — Егої́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- егоїзм — ЕГОЇ́ЗМ, у, ч. Негативна риса характеру, що полягає у себелюбстві, байдужості до людей, постійному нехтуванні суспільними інтересами задля особистих інтересів. Не повинен же егоїзм самозакоханої.. людини заважати іншим людям жити на землі (Коз. Словник української мови в 11 томах
- егоїзм — рос. эгоизм (фр. goisme, від латин. ego — я) — моральний принцип особи, групи людей, які своїми діями показують зверхність своїх інтересів порівняно з інтересами інших. Eкономічна енциклопедія