етикет

ЕТИКЕТ (від флам. steeken — встромляти) — система правил поведінки і відповідних ритуалізованих дій, призначення якої — зовнішньо впорядковувати людські взаємини через суворе узгодження форм поведінки з тією чи іншою ситуацією спілкування. Термін "Е." виник у XVII ст. при франц. королівському дворі, коли було запроваджено спеціальні картки для придворних із переліком обов'язкових правил поведінки. Певну цілісність сукупності правил і прийомів Е. надає їх зв'язок із формами моральних стосунків (повага, шанобливість, тактовність, делікатність, ґречність тощо), а через них — із засадничими моральними цінностями (людська гідність, загальне порозуміння та ін.). Це робить Е. підсистемою моральної культури суспільства. У різних формах свій Е. мають усі культури і прошарки населення; пріоритетними сферами його поширення і побутування є світське життя, дипломатія, судочинство, військова служба.

В. Нестеренко

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. етикет — етике́т (франц. etiquette, від флам. steeken – встромляти) 1. Зведення норм поведінки, порядок дій і правила чемності при дворах монархів, титулованих осіб (придворний Е.), а також у дипломатичних колах. 2. Переносно – правила поведінки. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. етикет — етике́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. етикет — -у, ч. Установлені норми поведінки і правила ввічливості в якому-небудь товаристві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. етикет — рос. этикет (фр. tiquette, від флам. steeken — встромляти) — 1. Правила поведінки людей. 2. Порядок дій, правил чемності при ділових зустрічах, переговорах, у дипломатичних колах. Eкономічна енциклопедія
  5. етикет — Сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього прояву відношення до людей. Е. – складова частина зовнішньої культури суспільства. Словник із соціальної роботи
  6. етикет — ЕТИКЕ́Т, у, ч. Установлені норми поведінки і правила ввічливості в якому-небудь товаристві. Етикет вимагав першою привітати господиню дому (Ле, Наливайко, 1957, 287). Словник української мови в 11 томах