1. Філософський енциклопедичний словник

кон'юнкція

КОН'ЮНКЦІЯ (від лат. conjunctio — зв'язок) — логічна операція, за допомогою якої з двох або більше висловлювань утворюється нове висловлювання. В природній мові К. відповідає зв'язок речень за допомогою сполучника "і". Складне висловлювання, до якого входить К., буде істинним лише тоді, коли всі його складові висловлювання будуть істинними. Воно визнається хибним тоді, коли хоча б одне із складових висловлювань виявиться хибним.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кон'юнкція — кон'ю́нкція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кон'юнкція — -ї, ж. Спосіб об'єднання двох чи більше висловлювань в одне ціле за допомогою слова "і". Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кон'юнкція — КОН'Ю́НКЦІЯ, ї, ж. Логічне висловлювання, яке утворюється поєднанням двох простих тверджень за допомогою сполучника “і”. Кон'юнкцію часто використовують для двійкових операцій (з наук. літ.); На відміну від кон'юнкції диз'юнкція буває двох типів – слабка й сильна, або сувора (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах