кон'юнкція
КОН'Ю́НКЦІЯ, ї, ж.
Логічне висловлювання, яке утворюється поєднанням двох простих тверджень за допомогою сполучника “і”.
Кон'юнкцію часто використовують для двійкових операцій (з наук. літ.);
На відміну від кон'юнкції диз'юнкція буває двох типів – слабка й сильна, або сувора (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кон'юнкція — кон'ю́нкція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кон'юнкція — -ї, ж. Спосіб об'єднання двох чи більше висловлювань в одне ціле за допомогою слова "і". Великий тлумачний словник сучасної мови
- кон'юнкція — КОН'ЮНКЦІЯ (від лат. conjunctio — зв'язок) — логічна операція, за допомогою якої з двох або більше висловлювань утворюється нове висловлювання. В природній мові К. відповідає зв'язок речень за допомогою сполучника "і". Філософський енциклопедичний словник