опредметнення і розпредметнення

ОПРЕДМЕТНЕННЯ і РОЗПРЕДМЕТНЕННЯ — взаємопротилежні і взаємодоповнювальні акти набуття (опредметнення) і втрати (розпредметнення) форми предмета (предметності) ідеями, духовними, природними, соціальними явищами внутрішнього і зовнішнього світу людини через реалізацію її специфічно людських здібностей і якостей. За допомогою цих категорій у концепціях, де діяльність стає субстанцією і принципом виявлення сутності людини, реалізується намагання розкрити механізми самої діяльності як процесу, що опосередковує виявлення людиною своєї суті як суспільної істоти. Критика діяльнісної парадигми відбувається насамперед через відмову від трактування ставлення людини до світу як тільки опосередкованого і розгляду предметності як безпосередньої даності світу у феноменах свідомості. У зв'язку з цим у феноменологічній традиції, напр., принципово змінюється тлумачення предметності, соціального, ідеального, свідомості та ін.