освоєння

ОСВОЄННЯ — категорія людського світовідношення, що відображає процес універсальної соціальної взаємодії людини і світу, перехід індивідуального в соціальне і навпаки, трансформацію людськими індивідами свого життєвого досвіду у власні якості, світоглядні орієнтації, установки, здібності, уміння. Процес О. соціальної реальності активністю суб'єкта, тобто включення реальності у світ суб'єкта, сферу його життєдіяльності, веде до того, що вона стає реальністю, пристосованою до способу дій суб'єкта і несе на собі відбиток його волі. У цьому зв'язку освоїти щосьозначає зробити його своїм з метою функціонального використання (напр., як засобу досягнення мети, предмета задоволення потреби тощо). О. — складний, багатогранний і суперечливий процес людської життєдіяльності, що безпосередньо визначається потенціалом соціального статусу її суб'єкта, який задає масштаб та способи О. соціальної дійсності, виокремлення з неї неосвоєної реальності у формах, що задовольняють вимоги буття, потреби та інтереси людини. О. являє собою цілеспрямований вольовий процес життєдіяльності соціальних суб'єктів, що передбачає мету, засоби її досягнення, поділ світу на даний і належний, перетворення власного світовідношення із даності в проблему та вирішення останньої. Своїм результатом О., як правило, має громадянську позицію особи. Наявність у індивідів комплексу неповноцінності, девіантної поведінки свідчить про спотворений характер соціального О. О. абсолютно суверенне і відбувається виключно на основі добровільного прагнення індивідів. Тільки реальний процес життя, необхідність соціально діяти адекватним чином примушують людських індивідів освоювати навколишній світ, перевіряти у спілкуванні свої знання, життєвий досвід, набуті уміння. Розрізняють три загальних типи О.: духовне, практичне і духовно-практичне. Однак у соціальному плані О. може бути диференційоване також стосовно міри приналежності освоєного фрагмента соціальної дійсності відповідному суб'єктові та характеру маніпулювання ним, тобто О. може виступати як присвоєння, привласнення, володіння, користування. Конкретизуючи зміст категорії "соціальна взаємодія", поняття "О." відображає той аспект активності соціального суб'єкта, який пов'язаний із процесом вольової "суб'єктивації" соціальної реальності, перетворення її на його надбання, приналежність, засіб, цінність тощо. Однак це поняття ще не досить досліджене в соціальній філософії.

В. Коцюбинський

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. освоєння — ОСВО́ЄННЯ, я, с. Дія за знач. осво́їти. Мене захоплює боротьба людини з природою, освоєння стихійних сил природи (О. Донченко); Мистецтво є найвищим типом естетичного освоєння дійсності (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах
  2. освоєння — [освойеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. освоєння — -я, с. Дія за знач. освоїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. освоєння — ОСВО́ЄННЯ, я, с. Дія за знач. осво́їти. Мене захоплює боротьба людини з природою, освоєння стихійних сил природи (Донч., VI, 1957, 584); Мистецтво є найвищим типом естетичного освоєння дійсності (Ком. Укр., 9, 1965, 77). Словник української мови в 11 томах
  5. освоєння — осво́єння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови