1. Словник української мови в 11 томах

освоєння

ОСВО́ЄННЯ, я, с. Дія за знач. осво́їти.

Мене захоплює боротьба людини з природою, освоєння стихійних сил природи (Донч., VI, 1957, 584);

Мистецтво є найвищим типом естетичного освоєння дійсності (Ком. Укр., 9, 1965, 77).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. освоєння — осво́єння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. освоєння — [освойеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. освоєння — -я, с. Дія за знач. освоїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. освоєння — ОСВО́ЄННЯ, я, с. Дія за знач. осво́їти. Мене захоплює боротьба людини з природою, освоєння стихійних сил природи (О. Донченко); Мистецтво є найвищим типом естетичного освоєння дійсності (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. освоєння — ОСВОЄННЯ — категорія людського світовідношення, що відображає процес універсальної соціальної взаємодії людини і світу, перехід індивідуального в соціальне і навпаки, трансформацію людськими індивідами свого життєвого досвіду у власні якості... Філософський енциклопедичний словник